У пам’ятці архітектури місцевого значення було вибито вікна та пошкоджені вітражі.
Вранці 15 січня російський безпілотник завдав удару по дитячому майданчику на площі Кропивницького у Львові. Ймовірною метою атаки став пам’ятник Степанові Бандері, проте внаслідок вибуху постраждали й навколишні будівлі, серед яких дві пам’ятки архітектури.
Голова Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький повідомив, що в результаті обстрілу вибито вікна у церкві святих Ольги та Єлизавети, а також у історичній будівлі школи імені Станіслава Конарського кінця XIX століття, тепер — школа №55. Обидві споруди мають статус пам’яток архітектури місцевого значення. Окрім того, у храмі пошкоджені вітражі, створені відомим митцем Валерієм Шаленком. Спеціалісти у сфері охорони культурної спадщини міста і області наразі здійснюють фіксацію наслідків атаки на пам’ятки архітектури, а відповідна комісія готує акт огляду технічного стану будівель.
Максим Козицький підкреслив: «Ворожий безпілотник влучив на територію історичного ареалу Львова, у межах буферної зони пам’яток, які включені до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — “Ансамбль історичного центру міста Львова” та “Ансамбль собору Святого Юра”».
За повідомленням міської ради Львова, найбільш суттєвих пошкоджень зазнали вітражі з зображенням Святої Родини та пастухів на першому ярусі, а також вітражі з постатями апостолів у верхньому ярусі святилища.
Церква святих Ольги і Єлизавети, розташована поблизу головного залізничного вокзалу Львова, вже понад століття виконує роль візуального орієнтира. Усі деталі її історії зібрано нижче.
### Неоготичний храм на честь імператриці для працівників залізниці
Первісно ця споруда була римо-католицьким костелом, зведеним на початку XX століття в період інтенсивної забудови району разом із розвитком залізничного транспорту. Поруч також зводили житло для працівників залізниці.
Парафія церкви святих Ольги і Єлизавети зазначає:
– Місцем будівництва обрали площу Солярні, яка розташована вздовж вулиці Городоцької.
– Вибір цього розташування був зумовлений тим, що костел закривав від головного вокзалу прямий вид на греко-католицький Собор Святого Юра, що символізував українську присутність для прибулих залізничним транспортом.
Проєкт храму розробив професор Львівської політехніки Теодор Тальовський, учень видатного архітектора Юліана Захарієвича. Будівництво тривало з 1904 до 1911 року. На найвищій, 88-метровій вежі було встановлено годинник, а по обидва боки від головного входу розташували дві нижчі вежі.
Над порталом головного входу знаходиться готичне вікно-розета й скульптурне розп’яття з пристоячими, виконане видатним львівським скульптором Петром Войтовичем, котрий також створив вівтарний ансамбль. Інтер’єр храму прикрашений численними готичними елементами, серед яких нервюрні склепіння та стрільчасті вікна. Високий простір підкреслюють колони зі складно різьбленими капітелями.
Храм названо на честь імператриці Австро-Угорщини Єлизавети Баварської (відомої як Сісі), яка загинула трагічно у 1898 році. На фасаді встановлено скульптуру святої Єлизавети. Перший камінь під костел 1903 року заклав 73-річний цісар Франц Йосиф I під час свого візиту до Львова.
Однак, на початку Першої світової війни австро-угорський уряд конфіскував церковні дзвони для військових цілей. Під час польсько-української війни храм також зазнавав обстрілів, адже розташовувався неподалік стратегічного залізничного двірця. Внаслідок цих подій у стіні ще зберігся снаряд 1919 року. Під час Другої світової війни бомба, що впала в будівлю навпроти, завдала святині значних пошкоджень уламками. У період радянської окупації костел пристосували під складське приміщення.
Після здобуття незалежності України храм передали греко-католицькій парафії. Настоятель Михайло Федорів доклав неабияких зусиль для відновлення святині. Перші богослужіння відбувалися без електропостачання, у приміщенні з вибитими вікнами та дірками в даху, з яких протікала вода. Для реставраційних робіт залучали студентів коледжу декоративного та ужиткового мистецтва імені Труша, де о. Михайло виконував капеланську службу.
У 2014 році Олександр Личко створив для церкви першокласний вітражний іконостас — перший такого роду в Україні. За словами адміністратора храму отця Івана Галімурки, світильники виготовляли на бронетанковому заводі, а їхні форми органічно перегукуються з колонами та іншими декоративними елементами інтер’єру. Церква також має шпиль, на який можна піднятися, він слугує оглядовою вежею з панорамним видом на місто.
—
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, будь ласка, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
