За словами експерта ВВС Криса Саттона, колишнього форварда, який сам в чотирьох окремих сезонах Прем’єр-ліги забивав понад десять голів, включно з 25-ма м’ячами в сезоні 1993-94 за Норвіч та 18-ма голами у сезоні 1997-98 за Блекберн, спостерігається низка причин, що впливають на спалах уповільнення результативності англійських нападників.
Серед основних факторів він виокремлює:
-
Недостатня кількість ігрового часу. Аналізуючи наведену таблицю, стає зрозуміло, що лише Денні Вельбек, Олів’є Воткінс і Домінік Калверт-Люїн розпочали понад три матчі чемпіонату в стартовому складі цього сезону. Водночас Едді Нкетія, Тамме Сола́нке та Гарві Барнс взагалі не мали стартових виходів.
-
Зміни у складі та конкуренції. Як зауважує Саттон:
- У 1990-ті роки, попри призначення з-за кордону таких гравців, як Юрген Клінсманн і Деніс Бергкамп, загальна кількість іноземних нападників була значно меншою.
- Найкращим голеадором його епохи був Алан Ширер, проте по всіх командах знаходилось багато видатних англійських центрфорвардів: Іан Райт, Лес Фердінанд, Енді Коул, Тедді Шерінгем, Роббі Фаулер і Девід Герст, не забуваючи також про Стена Коллімора й Діона Дубліна.
- Ще до появи Майкла Оуена напередодні чемпіонату світу 1998 року існувала велика кількість гравців різних стилів гри на позиції нападника.
-
Регулярність ігрової практики. Відмінність нинішнього часу полягає у тому, що в 1990-х роках всі ці нападники регулярно виходили на поле, тоді як зараз у Прем’єр-лізі мало хто зізначних англійських центрфорвардів отримує регулярний шанс у стартовому складі, що пов’язано з рівнем якості легіонерів, яких клуби запрошують зі світу.
-
Тактичні трансформації. Часи, коли багато команд грали за схемою 4-4-2, поступово відходять у минуле, хоча Саттон наголошує, що у ті роки не всі були зав’язані на жорсткі тактичні рамки. Зараз же у багатьох колективах використовується лише один нападник.
-
Актуальні тенденції у формуванні складів. Проте певні зміни відбулися і повернули на арену так званих «цінних номерів дев’ять»: такі команди, як «Манчестер Сіті», «Арсенал» і «Манчестер Юнайтед», активно використовують традиційних центрфорвардів. Однак, хоча нападників у Прем’єр-лізі достатньо, їх число серед англійців залишається обмеженим.
Таким чином, спад у грі англійських форвардів зумовлений поєднанням кількох вагомих чинників: недостатньою ігровою практикою, посиленою конкуренцією з боку іноземних гравців, зміною тактичних схем і загальними трендами сучасного футболу.
