У Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького триває масштабна виставка «В епіцентрі бурі. Модернізм в Україні 1900–1930-ті роки», яка презентує найкращі зразки українського модерністського мистецтва. Експозиція сформована на основі колекцій Національного художнього музею України, Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, Національного музею декоративного мистецтва України та Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.
Цей проєкт має не лише мистецьке значення, а й виступає як порятунок творів українського модернізму, які були вивезені з Києва під час повномасштабної війни. Окремі роботи художників, чия творчість тривалий час перебувала в тіні імперських і радянських наративів, вже експонувались у таких європейських містах, як Мадрид, Відень, Лондон, Кельн, Братислава, Брюссель та Лодзь. У 2023 році виставка була визнана проєктом року за версією Apollo Magazine Awards, про неї писали такі відомі видання, як The Times, The Guardian і The Art Newspaper.
Виставка «В епіцентрі бурі» розповідає не лише про сміливі експерименти модерних митців початку ХХ століття, а й про долі творчих особистостей, які були або знищені, або фактично привласнені, або забуті. Ці митці творили в умовах революційних подій, втрати державності, репресій і терору, водночас формуючи модерну українську культурну ідентичність. Експозицію у Львові можна відвідати до 10 травня. Вона демонструє унікальну колекцію художників, кожен із яких заслуговує на велику персональну виставку та ґрунтовні монографії.
Сьогодні ми розповімо про ключові жіночі постаті українського авангарду.
Олександра Екстер
Олександра Екстер. Три постаті
- Олександра Екстер (у дівоцтві – Григорович) народилася 12 січня 1882 року в Білостоці (нині Польща). Її родина переїхала до Києва. Вона навчалася у Київському художньому училищі, де її викладачем був Микола Пимоненко. Одними зі співкурсантів були Олександр Архипенко і Олександр Богомазов. Її чоловіком став відомий київський адвокат Микола Екстер.
- Освіту вона здобувала у Франції — у Паризькій академії мистецтв, де спілкувалася з такими видатними митцями, як Пабло Пікассо та Гійом Аполлінер.
- Повернувшись до Києва, в 1918 році Олексадра заснувала майстерню живопису та декоративного мистецтва, зокрема шиття вишивок.
- З 1925 року оселилася в Парижі, де займалася оформленням книг, створенням інтер’єрів і викладала в Академії сучасного мистецтва Фернана Леже. Її твори зберігаються, зокрема, в Музеї сучасного мистецтва Парижа. Проте більша частина спадщини й архівів Екстер була заповідана її другу, художнику Семену Ліссіму, який мешкав у Нью-Йорку, і таким чином велика частина її творчості потрапила до Америки.
- У 2008 році в Києві відбулася її перша виставка, а у 2023 році вулицю Марини Цвєтаєвої було перейменовано на вулицю Екстер.
- Олександра була однією з ключових фігур кубофутуризму й конструктивізму — мистецьких напрямів, що порушили традиційні канони живопису й відкрили свіжі шляхи виразності. Вона також зробила значний внесок у реформування сценографії.
- Хоча Екстер довго вважали російською художницею (деякі джерела надалі це підтримують), вона поєднувала український колорит із європейським авангардом і поступово повертається до національного контексту.
Софія Налепинська-Бойчук
Софія Налепинська-Бойчук. Ілюстрація до поеми «Катерина» Тараса Шевченка
- Софія Налепинська-Бойчук народилася 30 липня 1884 року в місті Лодзь (згідно з деякими даними — у Варшаві). Її батько був поляком, мати — француженкою, однак Софія стала українською мисткинею і представницею Розстріляного відродження.
- Освіту здобувала у художній школі відомого імпресіоніста Яна Ціонглінського в Петербурзі.
- Зустріла Михайла Бойчука в Парижі, де навчалась в академії Рансона. Вони одружились. Софія вивчила українську мову та разом із чоловіком переїхала до України. Спочатку жили в Києві, а згодом у Львові, де Софія працювала в Національному музеї (1911–1912).
- У 1925–1929 роках викладала в Київському художньому інституті, долучилась до Асоціації революційного мистецтва України.
- Працювала в жанрі станкової та книжкової графіки, серед творів — ілюстрації до поеми Тараса Шевченка «Катерина». Також займалася живописом.
- Авторка нереалізованих проєктів паперових грошей Української революції 1917–1921 років.
- У 1937 році була заарештована у справі колишнього чоловіка Михайла Бойчука і розстріляна 11 грудня 1937 року.
Олена Кульчицька
Олена Кульчицька. Гуцулка
- Олена Кульчицька народилася 15 вересня 1877 року в Бережанах на Тернопільщині. Освіту здобувала у Львові: спочатку в школі при монастирі Сакраменток, а згодом у художньо-промисловій школі. Відвідувала студії художників Станіслава Батовського-Качора і Романа Братковського. Пізніше закінчила Художньо-промислову школу у Відні, де навчався також Ґустав Клімт. Ця школа вважалася єдиною на той час, де могли навчатися жінки.
- Після навчання повернулася до Львова, де 1909 року відбулась її перша персональна виставка.
- Працювала в різних техніках: живопис, гравюра, кераміка, металопластика, скульптура, емаль, дизайн меблів та інтер’єрів, моделювання одягу.
- Була авторкою численних ілюстрацій — серед них «Лис Микита» Івана Франка та «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського. Під час Першої світової війни працювала у шпиталі, після чого виїхала до Відня.
- У 1930-х роках видала чотири художні альбоми: «Народна архітектура», «Гуцульщина», «Легенди гір і лісів», «Архітектура старого Львова».
- Від 1939 року працювала у Львівському музеї етнографії.
- Після Другої світової війни очолювала кафедру графіки в Українському поліграфічному інституті, хоча згодом втратила роботу.
- Померла у 89 років 8 березня 1967 року.
Ярослава Музика
Ярослава Музика. Хлопець з пташкою
- Ярослава Музика (у дівоцтві Стефанович) народилася 10 січня 1894 року в Залізцях на Тернопільщині.
- У 1902 році сім’я переїхала до Львова і жила в будинку Наукового товариства імені Тараса Шевченка, де поверхом вище розташовувалась майстерня Івана Труша. Коли Труш покинув майстерню, її зайняв Михайло Бойчук, який повернувся з Парижа. Зустріч із Бойчуком надихнула Ярославу здобувати мистецьку освіту. Вона навчалася у приватній Вільній академії красних мистецтв, яку заснував Леонард Підгорецький, брала уроки рисунку та живопису у Владислава Вітвіцького, а пізніше займалась самоосвітою, заснованою на розмовах із Бойчуком.
- У 1924 році вийшла заміж за Максима Музику, тоді проректора Таємного Університету у Львові. Розпочала працювати у відділі реставрації Національного музею.
- У 1935 році поїхала на навчання до Парижа, де відвідала приватну Академію Андре Льота.
- Володіла технікою традиційного іконопису, поєднуючи її з модерними мистецькими тенденціями, що дало змогу сформувати унікальний стиль.
- Після Другої світової війни була репресована та засуджена за «приналежність до ОУН» і «співпрацю з нацистами» до 25 років виправно-трудових таборів, де відбула 6 років. Після арешту дружини її чоловік Максим Музика зберігав і переховував твори Михайла Бойчука та його учнів.
- Померла 23 листопада 1973 року у Львові, похована на Личаківському цвинтарі. Реабілітована у 1994 році з нагоди 100-річчя від дня народження.
Марґіт Сельська
Марґіт Сельська. Жінка з котом
- Марґіт Сельська (у дівоцтві Райх) народилася 26 травня 1900 року в Коломиї. У 1918 році, будучи ще школяркою, почала відвідувати Вільну академію мистецтв у Львові. Згодом навчалася у Львівській художньо-промисловій школі (сучасному коледжі імені Івана Труша), потім у Краківській академії мистецтв, Віденській академії та Парижі, у майстерні Фернана Леже, де спілкувалася з Амеде Озанфаном, Ле Корбюзьє, Пітом Мондріаном, Сонею Делоне, Олександрою Екстер та іншими.
- У 1920 році познайомилася з художником Романом Сельським, з яким одружилася у 1931 році.
- Дебютом став показ її робіт у паризькому «Салоні незалежних» у 1926 році. Наступного року відбулася перша персональна виставка у Львові.
- Під час Другої світової війни з 1942 року була в’язнем Янівського концтабору. Їй разом із чоловіком та друзями вдалося таємно залишити табір і виїхати до Варшави. У 1943 році повернулася до Львова, переховуючись під чужим іменем і з фальшивими документами.
- Марґіт Сельська стала однією із представниць напряму, відомого як «український колоризм».
- Померла 2 лютого 1980 року у Львові. Похована на Личаківському цвинтарі поруч із чоловіком Романом Сельським.
Ганна Собачко-Шостак
Ганна Собачко-Шостак. Композиція
- Ганна Собачко-Шостак народилася 15 грудня 1883 року в селі Скопці (нині Веселинівка, Київська область). Освіту здобула лише у двох класах церковноприходської школи, проте її художній талант відкрився завдяки підтримці Анастасії Семиградової та Євгенії Прибильської, які помітили її унікальне бачення.
- З 1911 року працювала у килимарній та вишивальній майстерні, створюючи яскраві фантазійні квіткові композиції з динамічними, абстрактними мотивами. Її роботи експонувалися в Києві, Харкові, Парижі, Берліні та Нью-Йорку, однак у радянський період її творчість часто зводили до категорії «народного мистецтва», применшуючи внесок у авангарду.
- Лише в 1964 році відбулася її єдина персональна виставка «Квіти України» в Києві.
- Померла восени 1965 року.
На головному фото представлені фрагменти експозиції (фото Національного музею).
Партнер проєкту «Культура» — компанія blago, яка прагне допомогти мешканцям сучасних міст відчувати комфорт, коли все необхідне знаходиться поруч та миттєво доступне. Компанія blago займається розвитком технологій, що покращують майбутнє міського життя, і будує міста третього покоління.