Вілла відомого криміналіста, професора Юліуша Макаревича, збереглася в чудовому стані з 1909 року і сьогодні є одним із унікальних архітектурних пам’яток Львова. Вона розташована за адресою вулиця Драгоманова, 58, і вражає своєю оригінальністю та багатством деталей, що збереглися до наших днів.
Особливості вілли та її історія
Цей будинок, інкрустований вітражами, панорамними вікнами, бронзовою фурнітурою, скульптурними елементами та затишним садом, відкриває перед відвідувачами неймовірний світ архітектурної естетики початку XX століття. Віллу збудував у 1909 році молодий архітектор Людвіг Вельце на перехресті вулиць Драгоманова та Коцюбинського. Хоча про творця творіння відомо небагато — невідомо навіть дату і місце його останніх днів, його проєкти стали справжньою перлиною львівської архітектури.
До видатних робіт Людвіга Вельце належать:
– Колишня приватна школа на вулиці Вітовського, 36 (побудована 1904 року);
– Вілла історика Зигмунта Радзимінського на вулиці Елізи Ожешко, 11 (1907);
– Житловий будинок на проспекті Шевченка, 15 (1910);
та, звичайно, вілла на вулиці Драгоманова зі збереженим парком.
Стиль, в якому виконано будівлю, належить до романтичної сецесії — локального різновиду віденської сецесії, що є одним із напрямків європейського модерну. Цей стиль знайшов різні втілення у світі, серед яких:
– Ар-нуво у Франції,
– Ліберті в Італії,
– Югендстиль у Німеччині,
– Стиль Тіффані в США.
Для романтичної сецесії характерне поєднання інноваційних інженерних і планувальних рішень із елегантним рослинним декором. Понад століття тому Львів переживав будівельний бум, і архітектори активно шукали натхнення у природі.
Дослідниця львівської архітектури Тетяна Казанцева описує цей стиль так: «Сецесія — це короткий і незвичайний період, коли на фасадах почали виростати квіти серед звивистих зелених ліній».
Архітектурне багатство вілли
Будівля на Драгоманова, 58, має неповторний вигляд із різних боків:
– Два фасади — двоповерхові,
– Інші — одноповерхові.
Інтер’єр будинку унікальний тим, що жодна зі стін не є рівною: вони складаються з виступів, ніш, фронтонів і численних декоративних елементів. Особливу увагу привертають вежі з високими шпилястими дахами, вкритими натуральною черепицею.
Різноманітність також проявляється в типах вікон:
– Одинарні вікна,
– Вузькі вікна-щілини,
– Великі потрійні панорамні вікна.
Віконні отвори мають різні форми завершення — аркові або прямокутні, і їх прикрашають ковані решітки, що збереглися понад століття. Над входом досі зберігся невеликий захист від опадів, типовий для того періоду.
Особливі елементи інтер’єру — це:
– Оригінальна столярка,
– Масивні сходи з декоративними поручнями,
– Дерев’яні двері з бронзовою фурнітурою, виготовленою з великою майстерністю.
Ці деталі відкривають погляду історію Львова початку XX століття, коли місто розквітало, незважаючи на майбутні війни і політичні потрясіння.
Унікальні скарби вілли
Серед найбільших цінностей будівлі — унікальні вітражі, виготовлені на відомій краківській фабриці Желенського. Ромбоподібний та круглий орнамент оточує вазу з квітами, поруч із якою збереглося клеймо виробника. Окрім того, у передпокої розташований величезний плафон, що займає всю площу стелі та оформлений масивними дерев’яними рамами.
Особлива увага привертає головна зала вілли, де на стелі, прикрашеній ліпниною, закріплено кілька великих панелей з зображеннями хлопчиків-путті, оточених розкішним орнаментом. Тут також можна побачити різьблені карнизи і масивні дверні рами, а також ряди декоративних фігур із міфологічними сюжетами.
Паркова територія
Вражає не лише сама будівля, а й значна земельна ділянка площею майже 0,6 гектара, що навколо неї. Парк був закладений одночасно з побудовою вілли і включає:
– Зону зелені,
– В’їзд для карет та автомобілів з боку вулиці Коцюбинського,
– Господарське приміщення, що хоч і поступається в красі головній будівлі, проте має своє унікальне оформлення та інтер’єр.
Власник, який втілював ці ідеї
Власником вілли став польський правознавець і криміналіст світового рівня Юліуш Макаревич. У 1907 році він отримав посаду професора кафедри кримінального права Львівського університету. Макаревич народився у Самборі, навчався в Польщі, а до Львова переїхав із Кракова, де здобував освіту в Ягеллонському університеті. Незважаючи на зміну кордонів і політичних режимів у середині XX століття, він залишався у Львові до кінця життя.
Рік 1909 став для професора вкрай успішним:
1. Людвіг Вельце побудував йому віллу в престижному районі міста.
2. Макаревич отримав посаду заступника, а згодом — декана юридичного факультету Львівського університету.
Професор вирізнявся високою активністю і натхненням. З 1925 року він протягом десяти років був ректором Львівського університету, неодноразово обирався сенатором Другої Речі Посполитої, а також був дійсним членом Польської академії наук.
Макаревич настільки глибоко вивчав право та його філософію, що його наукові концепції увійшли до основ кримінальних кодексів таких країн, як Данія, Італія і Швейцарія. Він також доклав значних зусиль до польської правоохоронної системи — у 1932 році став автором загальної частини Кримінального кодексу Польщі, який отримав назву «кодекс Макаревича».
Життя вілли наповнювалося інтелектуальними пошуками, тут відбувалися роздуми над філософією права і світу, хоча перша радянська окупація Львова у 1939 році зруйнувала спокій цього життя. Юліуш Макаревич був позбавлений усіх посад і права викладати, а університет був закритий.
Таємна освіта у важкі часи
Проте, незважаючи на окупацію, львівські професори й студенти не припинили навчальний процес — у місті діяв Таємний, або катакомбний, університет. Вілла на вулиці Драгоманова, 58 разом із професором Макаревичем стали частиною цього руху. Протягом трьох років близько 50 студентів вивчали кримінальне право безпосередньо у стінах будинку.
Повторна радянська окупація у 1945 році обернулася для Макаревича арештом НКВС, перебуванням у львівській тюрмі на вулиці Лонцького, а потім етапуванням до фільтраційного табору у Краснодоні на Луганщині разом із іншими представниками польської інтелігенції.
Однак восени того ж року йому вдалося повернутися до Львова, а через два роки — знову почати лекції у Львівському університеті.
Юліуш Макаревич працював на юридичному факультеті до 1954 року, майже до своєї смерті. Професор помер у квітні 1955 року у віці 82 років і похований на знаменитому Личаківському цвинтарі.
Вілла як свідок часу
Сьогодні вілла Юліуша Макаревича, ідеально збережена і доглянута, служить вікном у минуле. Вона розповідає не лише про архітектурні традиції й будівельні пошуки початку XX століття у Львові, а й про історію міста, дух часу, зокрема — про прагнення справедливості, яке живило її господаря і творило неповторний образ цього будинку.
