Президент США Дональд Трамп підписав низку угод під час свого візиту до Азії, спрямованих на забезпечення постачання рідкоземельних металів — критично важливої галузі, що тривалий час перебувала під контролем Китаю.
Угоди, укладені з Японією, Малайзією, Таїландом, В’єтнамом та Камбоджею, відрізняються за масштабом і суттю, тому наразі зарано оцінювати їхній конкретний вплив. Однак усі вони спрямовані на диверсифікацію доступу до мінералів, які стали незамінними у високотехнологічному виробництві, зокрема для електромобілів і смартфонів.
Головні характеристики укладених домовленостей:
– Мета полягає у закріпленні торговельних зв’язків із США серед партнерів, щоб зменшити залежність від Китаю.
– Угоди можуть потенційно кинути виклик домінуванню Пекіна у сфері рідкоземельних металів, але експерти наголошують, що цей процес буде дорогим і тривалим.
– Патрік Шродер, старший науковий співробітник Центру з питань навколишнього середовища та суспільства в Chatham House, зазначає, що “створення нових шахт, переробних заводів та виробничих потужностей у регіонах, таких як Австралія, США та Європа, пов’язане з набагато вищими капітальними витратами, жорсткішими екологічними вимогами, а також дорогішою робочою силою та енергетичними ресурсами у порівнянні з Китаєм”.
– Поки що неясно, чи увійде в рамки домовленості сумарний інвестиційний пакет у 550 мільярдів доларів, узгоджений раніше між США та Японією. Міністр торгівлі США Говард Лутнік планує докладніше обговорити цю тему під час своєї найближчої поїздки до Японії.
– Водночас ці угоди позначають переламний момент у суперництві між США та Китаєм.
Контроль Китаю над обробкою майже всіх світових запасів рідкоземельних металів є потужним важелем впливу в прогресивній торговельній війні з Вашингтоном. Китай нещодавно обмежив експорт цих металів, що ускладнило постачання на фоні переговорів між двома країнами, які охоплюють широкий спектр питань — від тарифів до продажу операцій TikTok в США.
Вплив цих обмежень викликає тривогу у виробничих центрах США, Європи та Азії, нагадуючи про вразливість глобальних ланцюгів постачання через напруженість у відносинах між двома наддержавами.
Перед поїздкою до Азії Трамп уклав угоду з Австралією на суму 8,5 мільярда доларів, яка передбачає промислову співпрацю та спільні інвестиції у розвиток потужностей із переробки рідкоземельних металів поза межами Китаю.
Виступаючи під час візиту австралійського прем’єр-міністра Ентоні Альбананізі до Білого дому, Трамп заявив:
– “Приблизно через рік у нас буде так багато критичних мінералів і рідкоземельних металів, що ви не знатимете, куди їх подіти”.
– “Вони коштуватимуть лише дві долари”, натякаючи на те, що ціни можуть різко знизитися через збільшення пропозиції.
Хоча ці прогнози щодо термінів і вартості малоймовірні, Австралія беззаперечно є важливим партнером у прагненні США посилити доступ до критичних ресурсів. За словами експертів Грейселіна Баскарана і Кессарін Горват із Центру стратегічних і міжнародних досліджень, країна “нагадує періодичну таблицю, що світиться немов різдвяна ялинка, завдяки одному з найширших і найбагатших родовищ мінералів на Землі”.
Деякі компанії вже відкривають переробні заводи, зокрема Iluka Resources, яка раніше цього року повідомила BBC, що без державної підтримки реалізація такого проєкту майже неможлива.
Угода з Японією передбачає:
– Спільне збільшення поставок та виробництва рідкоземельних металів.
– Координацію інвестицій і формування запасів рідкоземів.
– Створення Групи швидкого реагування для управління можливими перебоями в постачанні.
Домовленості зі слабшими економіками Південно-Східної Азії — Малайзією, Таїландом, В’єтнамом і Камбоджею — деталізовані менше. Вони передбачають:
– Розширення доступу США до рідкоземельних металів.
– Впровадження правил експорту, що віддають перевагу американським покупцям перед китайськими компаніями.
– Зобов’язання не перешкоджати постачанням до США.
– Заохочення місцевої переробки та інвестицій не з Китаю.
Угоди з Малайзією та Таїландом є меморандумами про взаєморозуміння (MOU) і мають неофіційний характер. Залишається відкритим питання, чи витримають вони можливі політичні зміни в цих країнах.
Значна проблема, яка досі не була детально розглянута, — це регулювання, зокрема в контексті потенційної шкоди довкіллю. Переробка рідкоземельних металів — це не лише видобуток, а й складний забруднюючий процес, що включає вилучення, витяг, термічну обробку й очищення з утворенням радіоактивних відходів. Вплив цього виробництва у Китаї добре задокументований, що відлякує інші країни від активнішого розвитку галузі.
Найбільшим постачальником рідкоземелів поза Китаєм є австралійська компанія Lynas Rare Earths, яка значну частину переробки здійснює в Малайзії. Проте вона зіштовхується з численними регуляторними викликами в цій країні.
Заключаючи інвестиційні угоди з регіональними лідерами на кшталт Японії та Австралії, Вашингтон посилює свій контроль над постачанням цих стратегічних матеріалів, що дає Трампу міцні позиції для запланованих переговорів із лідером Китаю Сі Цзіньпіном.
Водночас Китай все ще займає приблизно 70% світового ринку переробки рідкоземельних металів. Надолуження відставання вимагає значних фінансових вкладень, суворих екологічних стандартів і технічної майстерності. Будівництво одного лише переробного заводу може займати роки від проєктування до запуску. Австралія вже давно серйозно налаштована на нарощування виробництва рідкоземів, але її заводи поки що не працюють у повній мірі.
Крім того, Китай не є пасивним гравцем у цьому регіоні — торгівля із другою за величиною економікою світу залишається вкрай важливою для цих країн, включно з Японією. Отже, Вашингтон не може ігнорувати вплив Пекіна, особливо у Південно-Східній Азії.
Таким чином, глобальні ланцюги постачання рідкоземельних металів потребують диверсифікації та глибинної трансформації. Зараз зроблені кроки у напрямку співпраці та інвестування, але попереду чекає складний і тривалий шлях.
