Хмельниччину у Верховній Раді України представляють п’ять депутатів, обраних за партійними списками, та сім мажоритарників. Серед списочникiв ця область дала парламенту одного з найвпливовіших політиків — голову Верховної Ради Руслана Стефанчука. Інші депутати зі списку — представники партії «Слуга народу» Володимир Ватрас, Юрій Заславський, Сергій Мандзій і один нардеп від «Батьківщини» Олег Лукашук.
Руслан Стефанчук зізнавався, що мав вагомий вплив на формування списку партії влади, однак його брат Микола Стефанчук обрав шлях балотування на мажоритарному окрузі. Партія влади у 2019 році здобула перемогу на чотирьох із семи округів у Хмельницькій області. Народними депутатами стали Олексій Жмеренецький, Ігор Марчук і Олена Копанчук, чий син, депутат місцевої ради, у період війни виїхав за кордон, а чоловік балотувався до обласної ради від «Слуг народу» і нещодавно очолив товариство з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут».
Інші три округи отримали: позафракційний депутат Віктор Бондар і двоє політиків, які увійшли до депутатської групи «За майбутнє» — Сергій Лабазюк та Олександр Герега. Водночас на Хмельниччині, як і по всій країні, партийна приналежність багато в чому є формальною. Депутати можуть перебувати у різних фракціях та списках. «Слуги народу» мають тісні зв’язки з групою «За майбутнє». З огляду на вплив Руслана Стефанчука на формування партійного списку, цілком імовірно, що люди, близькі до Лабазюка, потрапили до списку з мовчазної згоди голови парламенту.
Раніше «Жар.INFO» і громадська ініціатива «Голка» оприлюднили першу частину матеріалу, присвяченого аналізу голосувань політиків Хмельниччини щодо ключових законів, зокрема придбання російських реакторів для добудови Хмельницької АЕС.
Ця стаття є другою частиною аналітики, де виборці можуть дізнатися, хто з депутатів «зник» у вирішальні моменти, зокрема під час визнання Революції Гідності ключовою подією державотворення, а також як голосували представники регіону під час протестів на Банковій через справу Стерненка.
Революція Гідності: для кого це не історична подія?
До шостої річниці Революції Гідності депутати подали постанову, що визнавала цей протест одним із ключових моментів у процесі державотворення. Документ також дав оцінку режиму президента-втікача Віктора Януковича та наголосив на недопустимості затягування процесу розгляду справ Майдану.
Однак троє депутатів із Хмельниччини фактично ухилилися від голосування та не взяли на себе відповідальність за підтримку цього важливого рішення, хоча перебували в сесійній залі. Згідно з регламентом Верховної Ради, депутати під час голосування повинні вибрати одну із трьох опцій: «за», «проти» або «утримався». Варіанту «не голосував» не передбачено.
Зокрема, Сергій Лабазюк та Віктор Бондар утрималися від голосування, а Олександр Герега був відсутнім, хоча в залі перебував.
Підкреслюємо, що саме ця трійка депутатів 16 січня 2014 року голосувала за так звані «диктаторські закони» — нормативні акти, що обмежували свободу слова і права на зібрання громадян, прийняті з порушеннями процедури підняттям рук без обговорення.
Джерело: Рух «Чесно»
Після перемоги Революції Гідності деякі парламентарі, які підтримали ці закони, написали заяви про відкликання своїх голосів, серед них — мажоритарник групи «За майбутнє» Сергій Лабазюк. Проте варто зазначити, що це були переважно політичні заяви, адже під час подальших знакових голосувань ці політики залишалися заполітизованими або ухилялися від голосування.
Також варто пригадати, що Олександр Герега уникнув участі під час голосування з питання заборони діяльності Московського патріархату. Журналісти проєкту «Схеми» повідомляли про наявність зв’язків сім’ї Герег із менеджментом мережі «Епіцентр» на тимчасово окупованих територіях.
Засудження протестів на Банковій
Право на протест — важливий соціальний механізм у разі порушення владами суспільного договору. У 2021 році Верховна Рада ухвалила постанову, що засуджувала дії протестувальників під час акції біля Офісу Президента, які підтримували активіста Сергія Стерненка.
Стерненка засудили до семи років ув’язнення за обвинувачення у катуваннях проросійського місцевого депутата та вимогу скласти мандат ще у 2015 році. Протестувальники вимагали звільнити активіста, а під час акції було пошкоджено вхідні двері адміністративної будівлі.
Постановою Верховна Рада дала доручення МВС, СБУ та ДБР розслідувати обставини протестів, встановити причетність політиків або політичних партій та визначити ступінь провини учасників, які завдали шкоди державній власності.
Підозри отримали шестеро активістів, зокрема Роман Ратушний — відомий український громадський діяч, журналіст і військовий доброволець, який боронив країну на Харківщині і загинув у 2022 році, захищаючи незалежність України.
За цю постанову проголосували всі нардепи з Хмельниччини, окрім Сергія Лабазюка та Віктора Бондаря, які відмовилися брати відповідальність за це рішення. Лабазюк на момент голосування був відсутній, а Бондар не підтримав постанову, хоча у той же день голосував за інші питання.
Ці голосування підтверджують дані з першої частини матеріалу: поведінку депутатів з Хмельниччини під час розгляду знакових для країни законопроєктів важко назвати зразковою. Хоча більшість їх підтримали законодавчі ініціативи, засудження протестів на Банковій натомість провалили всі практично спільно.
Зокрема, окремої уваги заслуговує небажання деяких парламентарів брати на себе відповідальність: Сергій Лабазюк, Олександр Герега та Віктор Бондар або не голосували, або були відсутні під час розгляду цих питань, або утримувалися від голосування.
Позбавлення державних нагород зрадників
У листопаді 2024 року Верховна Рада ухвалила президентський законопроєкт №11410, який передбачає позбавлення державних нагород осіб, засуджених за державну зраду. Ініціатива була підтримана громадською організацією «Голка», хоча схожу пропозицію ще у 2021 році подавали інші депутати, зокрема нардеп від партії «Голос» Роман Лозинський.
Під час голосування за цей законопроєкт Сергій Лабазюк та Олексій Жмеренецький були відсутніми, інші ж представники Хмельниччини підтримали закон. Загалом його схвалили 283 парламентарі.
Відновлення публічного декларування
Окрім питань національної безпеки, Верховна Рада розглядала законодавчі ініціативи, покликані підвищити прозорість політичної системи. У 2023 році депутати віддали 329 голосів «за» законопроєкт №9534, що передбачав відновлення публічного декларування майна і доходів посадовців.
Водночас парламентарі не підтримали 371-шу правку, яка передбачала відкриття реєстру декларацій одразу. Таким чином, публічний доступ до декларацій планувався відновити лише через рік.
За цю правку проголосували лише троє депутатів з Хмельниччини: Віктор Бондар, Микола Стефанчук та Сергій Мандзій. Ще троє — Сергій Лабазюк, Олексій Жмеренецький та Ігор Марчук — утрималися від голосування або були відсутні. Олександр Герега і Юрій Заславський віддали перевагу утриманню.
Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук був відсутній під час розгляду цих питань. Володимир Ватрас і Олена Копанчук брали участь у голосуваннях, однак відсутні були саме під час голосування за цю правку.
Закон у такому вигляді викликав різку реакцію у суспільстві. Військовий Олександр Ябчанка подав президенту електронну петицію з вимогою ветувати закон, яка набрала понад 84 тисячі голосів за першу добу, встановивши рекорд.
Під час наступної спроби відкрити декларації не голосував лише Олександр Герега, решта ж депутатів із Хмельниччини підтримали ініціативу.
Криміналізація «кнопкодавства»
Початок повномасштабної війни створив необхідність зберегти легітимність парламенту, що вимагало наявності понад 226 голосів під час сесій. Дуже важливо було, щоб кожен народний депутат голосував особисто. Таким чином українці і міжнародна спільнота одержали впевненість, що Верховна Рада продовжує працювати як легітимний законодавчий орган навіть у воєнний час.
Раніше у попередніх скликаннях парламентарі нерідко голосували замість колег — практика, відома як «кнопкодавство», що є порушенням Конституції і іноді була вирішальною при ухваленні важливих рішень. Наприклад, тільки завдяки «кнопкодавству» Сергій Шкарлет отримав посаду міністра освіти.
Важливо зауважити, що сенсорні кнопки були впроваджені не відразу; хоча «Слуга народу» обіцяла викорінити цю практику, першими порушниками стали саме їхні депутати. Так, мажоритарниця з Хмельниччини Олена Копанчук не склала мандат після підписання меморандуму проти кнопкодавства. Партія вибачилася за порушення, але впроваджувала сенсорні кнопки тільки у вигляді компромісу, запропонувавши криміналізацію цього порушення.
Під час ухвалення законопроєкту про криміналізацію «кнопкодавства» Олександр Герега утримався від голосування, а Сергій Лабазюк і Віктор Бондар — не голосували. Інші нардепи з Хмельниччини підтримали закон.
Першим депутатом, якого притягнули до кримінальної відповідальності за кнопкодавство, став мажоритарник із Закарпаття Владислав Поляк. У березні 2021 року у сесійній залі вперше запрацювали сенсорні кнопки.
Легалізація медичного канабісу
У грудні 2023 року народні депутати від Хмельниччини підтримали законопроєкт про легалізацію медичного канабісу, який допомагає відновленню військових після поранень, лікуванню онкохворих та посттравматичного стресового розладу.
Як зазначає «Суспільне», закон регулює обіг рослини лише у медичній, промисловій та науковій сферах. Розповсюдження для рекреаційного використання визнаватиметься злочином і розслідуватиметься поліцією.
Закон встановлює суворий контроль на кожному етапі виробництва ліків — від вирощування під цілодобовим відеоспостереженням до доставки пацієнту. Отримати препарат можна буде виключно за електронним рецептом лікаря.
З Хмельниччини цей законопроєкт не підтримали лише Сергій Лабазюк і Олександр Герега. Лабазюк був відсутній і не голосував за інші питання, Герега ж підтримував усі інші, свідчачи про небажання брати відповідальність саме за цю ініціативу.
Наразі у рамках інструменту «Перезарядити країну тобі під силу» зібрана інформація про 34 знакових голосувань. Сергій Лабазюк, Віктор Бондар і Олександр Герега системно уникають участі у голосуваннях за ключові рішення для держави.
Громадська ініціатива «Голка» разом з коаліцією інших організацій, серед яких Центр розвитку інновацій та Українська природоохоронна група, запустили волонтерський проєкт «Перезарядити країну». Аналітики сформували перелік законодавчих ініціатив, які є корисними або шкідливими для розвитку країни, і позначили голосування за них як маркери для кожного депутата. Уся ця інформація акумулюється, наповнюючи «батарейку» голосувань кожного парламентаря, що дає змогу оцінити його внесок у розвиток країни. Крім уже ухвалених рішень, цей інструмент забезпечує єдине вікно для адвокації громадських організацій, куди вносять проєкти законів, що перебувають у парламенті, з позицій їхньої користі чи шкоди. Проєкт створено на кошти широкої громадськості України і з листопада 2025 року підтримується Національним фондом демократії (NED).
Якщо ви виявили помилку в тексті, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
