В Україні десятки тисяч сімей виховують дітей з інвалідністю. Багато з них проживають у сільській місцевості, далеко від медичних і соціальних установ, що унеможливлює залишити дитину навіть на кілька годин. Для таких родин поява соціальної послуги денного догляду стала запорукою полегшення щоденних турбот.
У цьому напрямку працює Центр соціальних послуг «Джерело» у партнерстві з ЮНІСЕФ в рамках проєкту «Підвищення потенціалу громад для забезпечення інтегрованих соціальних послуг вразливим дітям у Львівській, Волинській та Закарпатській областях».
Що таке послуга денного догляду?
Це форма соціальної підтримки, що дає змогу дітям з інвалідністю проводити кілька годин під наглядом професіоналів, удосконалювати навички, брати участь у різноманітних заняттях, спілкуватися з однолітками та отримувати необхідний догляд. В цей час батьки мають змогу займатися власними справами: працювати, відпочивати або розв’язувати нагальні питання, які раніше доводилося відкладати.
В межах проєкту аналогічні центри відкрилися у громадах Львівської, Волинської та Закарпатської областей. Одним із них є Ходорівський Центр надання соціальних послуг, де працюють вихователі, психологи, реабілітологи та асистенти, які допомагають дітям адаптуватися в навколишньому середовищі. Однією з користувачок послуги денного догляду є Мар’яна – мама семирічного Богдана.
Коли допомога перетворюється на довіру, а не на формальність
Сім’я пані Мар’яни проживає у селі Загірочко неподалік Ходорова на Львівщині. Вона виховує трьох дітей: дві дорослі доньки та молодшого сина Богдана, котрий має серйозні порушення розвитку — не ходить і не говорить. До появи соціальної послуги денного догляду жінка була фактично прив’язана до дому, не мала змоги навіть на кілька хвилин залишити дитину, щоб поїхати за ліками чи продуктами. «Лишити його нікому – це був найбільший страх», — згадує пані Мар’яна.
Вона звикла справлятися самотужки, але з часом сили почали вичерпуватися. Коли в громаді з’явилася нова соціальна послуга денного догляду, жінка наважилася спробувати: «Спочатку боялася дуже. Постійно була поруч із сином 24 години на добу, а раптом йому буде погано, він плакатиме, а працівники не зрозуміють? Проте згодом усе склалося зовсім інакше».
Фото: Мар’яна із сином Богданом (надано Центром)
Турботливий простір для дитини і спокій для батьків
У Ходорівському Центрі надання соціальних послуг Богдан проводить кілька годин на день, спілкується з іншими дітьми, займається з вихователями, дивиться казки та грається улюбленими м’ячиками. «Він перестав боятися людей, – розповідає мама. – Раніше лякався, щойно хтось звертався до нього, а тепер сміється, дивиться на людей, рухає ногами, прагне бігти. Колись взагалі не тримав у руках іграшки, тепер бере, тримає й тягне до себе».
Мар’яна з Богданом долають три кілометри до Центру — шлях нелегкий, адже хлопчик пересувається у візочку. Вона зазначає, що тепер ці поїздки перестали викликати страх: «Спочатку син боявся й плакав, а тепер ми їдемо спокійно, і туди, і назад». Для жінки ці вільні кілька годин — не просто перепочинок, а можливість зайнятись собою і старшими дітьми:
- відвідати аптеку;
- здійснити покупки;
- розв’язати господарські питання.
«У селі завжди вистачає роботи, але тепер я не поспішаю додому з острахом, що син сам. Впевнена, що він у надійних руках», — говорить Мар’яна.
Вона також має надію, що незабаром шлях до Центру стане легшим, адже заклад виграв грант і очікує на спеціальний автомобіль, який зможе перевозити Богдана без зайвих труднощів.
«Він почав краще спати і більше посміхатися»
Завідувачка відділення денного догляду Ходорівського Центру Ольга Лялька розповідає, що діти швидко адаптуються до атмосфери закладу: «Богдана помічають і запрошують гратися інші діти. Він не завжди активно приєднується, але уважно спостерігає. Саме перебування серед однолітків дуже позитивно впливає на нього».
Професіонали Центру застосовують різноманітні методики для розвитку рухових навичок дитини:
- використання сенсорних мішечків і кульок;
- тренування хватання та утримання предметів;
- заняття на шведській стінці, яка дуже подобається Богдану.
Основним спеціалістом, що працює з хлопчиком, є фахівчиня соціальної роботи, також допомагає психолог.
За словами пані Ольги, навіть кілька годин у Центрі приносять помітний результат: «З моменту початку занять у квітні дитина краще спить, ми помічаємо позитивний вплив емоційного середовища. Богдан розслабляється, усміхається, реагує на звуки».
Команда Центру невелика, але згуртована — складається з психологині, медсестри та фахівчині соціальної роботи. Вони проводять індивідуальні й групові заняття, використовують сенсорну кімнату, казкотерапію та музикотерапію. «Ми добре знаємо кожну дитину на ім’я. Вони впізнають нас і з радістю біжать назустріч. Хоча команда невелика, обсяг роботи значний. Ми не просто доглядаємо, а сприяємо розвитку дітей і підтримуємо батьків», — каже керівниця відділення.
Підтримка, що відновлює сили
Соціальна послуга денного догляду допомагає не тільки дитині, а й батькам, які отримують можливість перепочити й відновити ресурси. «Коли ти сама вдома – не віриш, що може бути інакше, але побувавши серед людей, бачиш: дитина змінюється, стає веселіша, відкритіша. Та й сама починаєш почувати себе спокійніше», — ділиться Мар’яна.
У Центрі підтримують не лише дітей, а й батьків: вислуховують, радять, дають відчути, що родини не залишаються наодинці зі своїми проблемами.
«Ще до відкриття служби денного догляду, з жовтня минулого року, ми започаткували групи взаємної підтримки для батьків дітей з інвалідністю», — розповідає Ольга Лялька. — «Нашою метою було об’єднати мам і тат у спільноту, де їх розуміють і підтримують. Саме серед учасників таких груп була і Мар’яна».
Ця підготовча робота допомогла батькам більше довіритися новій системі підтримки.
«Коли в лютому ми запустили денний догляд, помітили зміни в батьках: спершу вони приходили розгублені й невпевнені, а вже за два-три тижні ставали усміхненими, спокійними, впевненими, знаючи, що дитина в безпеці», — додає завідувачка відділення.
«Тепер я вже не боюся»
Найбільшою трансформацією, на думку Мар’яни, стало усунення страху. «Тепер я бачу, що навколо є добрі люди, які не просто виконують обов’язки, а справді люблять дітей. Я можу спокійно довірити їм сина і бути впевненою, що з ним усе гаразд», — каже мама і радить іншим родинам не зволікати із зверненням за допомогою: «Не треба боятися звертатися. Тут не засуджують і не вчать, як жити, просто допомагають. Розумієш, що ти вже не самотній».
Довіра, з якої починаються зміни
Соціальні послуги дійсно працюють тоді, коли вони не нагадують формальність, а стають людською підтримкою. Коли фахівці бачать у дитині не лише діагноз, а особистість і сім’ю. Коли громада не відвертається від проблем людей, а допомагає їм.
Де є простір, у якому дитина приймається такою, якою вона є, а батьки відчувають увагу і допомогу, народжується нова культура довіри. Там, де не страшно просити допомоги, а це природний процес, з’являється відчуття підтримки.
І саме з цього відчуття починаються ті невеликі, але надзвичайно важливі зміни для кожної родини.
Матеріал підготовлено в межах проєкту, що реалізується Львівським центром соціальних послуг «Джерело» разом із ЮНІСЕФ за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва і розвитку Німеччини (BMZ) через державний банк розвитку KfW у рамках національної програми ЮНІСЕФ «Кращий догляд для кожної дитини».
