Минув рік після того, як Демократична партія опинилася поза владою та без чітко окресленого лідерства, і нині вона стоїть на роздоріжжі. Після тривалого періоду сумного саморозгляду в цьому тижні три виборчі кампанії подарували партії довгоочікуваний імпульс.
Важливо зазначити перемоги таких кандидатів:
1. У Нью-Йорку – несподівана перемога 34-річного демократичного соціаліста на посаді мера найбільшого міста країни.
2. У Вірджинії – колишня агентка ЦРУ стала першою жінкою-губернатором штату.
3. У Нью-Джерсі – колишня пілот гелікоптера Військово-морського флоту, яка зробила опозицію стосовно Дональда Трампа однією з центральних тем своєї кампанії, здобула переконливу перемогу над республіканцем, підтриманим президентом.
Ці три кандидати – Зохран Мамдані, який є членом законодавчої асамблеї від Нью-Йорку, поміркована правозахисниця Абіґейл Спенберґер із Вірджинії та конгресвумен Мікі Шеррілл із Нью-Джерсі – проводили дуже різні кампанії. Їхні успіхи стимулювали дискусію щодо майбутнього курсу Демократичної партії та про те, чи домінуватимуть центристи чи ліве крило на шляху до ключових проміжних виборів 2026 року і в подальшій перспективі.
Однак, наявність чіткої лідерської фігури стане зрозумілою лише на президентських виборах 2028 року, а поки що Демократи шукають спосіб сформувати однозначне послання, відновити свій імідж і переосмислити стратегію для повернення довіри виборців.
Різні експерти висловлюють свої думки щодо того, як це зробити:
– Частина вважає, що треба більше сфокусуватися на проблемі доступності та економічній стабільності;
– Інші ж вважають, що слід посилити опір проти Трампа та його політики.
За словами колишнього посла США в Японії та мера Чикаго Рема Емануеля: «Це була відмова від президента Трампа та республіканців, а не підтвердження нас. Демократи зосередилися на тому, що людям дійсно потрібно почути – що ми переймаємось їхніми проблемами, і не втягувалися в марні культурні війни, які програти неможливо».
Демократичній партії зараз важко. Вона не лише програла Білий дім минулого року, а й обидві палати Конгресу, більшість ключових штатів і втратила підтримку серед важливих демографічних груп, зокрема робітничого класу, расових меншин та молоді. З 2020 по 2024 рік партія втратила приблизно 4,5 мільйона зареєстрованих виборців на користь республіканців. Хоча рейтинг схвалення Трампа лишається низьким, на рівні низьких 40%, підтримка демократів впала до 35-річного мінімуму цього літа. Зокрема, опитування Wall Street Journal у липні показало, що 63% виборців мають негативне ставлення до Демократичної партії – найвищий показник з 1990 року.
З іншого боку, нещодавні позачергові вибори можуть свідчити про зміну тенденції, адже партія почала чіткіше висловлювати мету боротьби з економічними труднощами. Політики, стратеги та аналітики відзначають, що спільною рисою кампаній у Нью-Йорку, Нью-Джерсі та Вірджинії була зосередженість на зниженні витрат, незважаючи на ідеологічні відмінності кандидатів.
Ключові напрямки кампаній були такими:
– Мамдані провів ліво-популістську кампанію, що передбачала заморожування орендної плати, безплатний проїзд та універсальне дошкільне виховання, фінансовані за рахунок нових податків для багатих.
– Мікі Шеррілл акцентувала увагу на скороченні витрат за комунальні послуги.
– Абіґейл Спенберґер наголошувала на зростаючих витратах у Вірджинії, де політика адміністрації Трампа кардинально вплинула на життя багатьох федеральних працівників.
Саймон Базелон, автор масштабного аналітичного звіту на 58 сторінок про причини поразки демократів у 2024 році, зазначив: «Виборці хочуть, щоб їхні обрані представники витрачали всю свою енергію на розробку політик для подолання кризи доступності». Звіт, підтриманий політичним комітетом WelcomePac, який підтримує центристських кандидатів, дає жорстку оцінку лівому ухилу партії щодо економічних і культурних питань від часів президентства Барака Обами.
За результатами опитування понад 500 000 виборців Базелон локалізував ключову проблему: демократи приділяли надто багато уваги питанням демократії, абортів, ідентичності та культурним аспектам замість боротьби з вартістю життя, безпекою кордонів і публічною безпекою. Адміністрація Байдена, за його словами, занадто повільно усвідомила інфляцію, заявляючи, що економіка краща, ніж здається – у той час, коли щоденні труднощі відчували мільйони виборців. Економічні заклики від «Байденоміки» не мали успіху, а статистичні дані виглядали поверхневими, оскільки ціни зростали, і це було помітно.
Базелон підсумував: «Припиніть переконувати людей, що їхні думки помилкові, і усвідомте, що в демократії, якщо ми не враховуємо думку громадськості, ми програємо тим, хто не поважає демократію».
Після виборів республіканці та навіть сам Трамп визнали, що вони відстають у битві за вплив на економічний дискурс. Президент зібрав республіканських сенаторів у Білому домі вранці середовища для обговорення припинення безпрецедентної за тривалістю історії США урядової кризи.
За словами Джеймса Блера, заступника керівника апарату Білого дому та колишнього політичного директора Трампа у 2024 році, президент дуже ретельно стежить за ситуацією: «Він розуміє, що на відновлення економіки потрібен час, але всі фундаментальні показники є позитивними. Ви побачите, що він буде дуже сфокусований на цінах і вартості життя».
Як і попередники, Трампу доведеться долати значні політичні труднощі на проміжних виборах наступного року, які традиційно слугують своєрідним референдумом щодо партії при владі. Незважаючи на обіцянку знизити ціни, інфляція продовжує створювати проблеми для Білого дому.
Демократи прогнозують, що економічна політика Трампа буде центральною темою проміжних виборів 2026 року, на яких вони сподіваються повернути контроль хоча б над однією палатою Конгресу. Республікансько-контрольований Конгрес сприяв просуванню політичного порядку денного Трампа й ігнорував розширення його виконавчих повноважень, що включає обхід контролю Конгресу над бюджетом та скорочення федеральних програм.
За оцінками експертів, глобальні тарифи Трампа, що в основному лягли на імпортерів США, посприяли інфляції. При цьому премії за медичне страхування зростають одночасно з припиненням видачі продуктових талонів для мільйонів американців через урядовий локдаун.
Ліббі Шнайдер, заступниця виконавчого директора Демократичного національного комітету, відзначає: «Це не один економічний удар, а снігова куля проблем, які люди відчувають одночасно. Важливий урок, який ми засвоїли після 2024 року і що прийняли інші кандидати, полягає в тому, що потрібно локалізувати економіку. На жаль, Трамп і республіканці надали нам безмежні можливості зробити це».
Проте локалізація економічної політики має свої межі. Хоча Демократична партія залишається великою коаліцією, поєднання лівої та центристської моделей не обов’язково матиме успіх у 2028 році, коли доведеться обирати стандарт-бар’єр та платформу, які, ймовірно, змушуватимуть слідувати одній ідеологічній дорозі.
Республіканський стратег Метью Горман вважає, що це буде визначатися результатами праймеріз у найближчі роки, до 2028-го. За його словами, партійні ресурси і зусилля зосереджені навколо лівого крила, і республіканці сподіваються, що кандидат, який вийде на загальні вибори, буде з цієї частини партії. Він закликає своїх соратників дати відповідь шляхом фокусування на проблемах доступності життя та залучення виборців, яких Трамп зміг зачепити навіть без свого імені на бюлетені.
Лівий конгресмен Демократичної партії Ро Ханна, який підтримував кандидатів у Нью-Джерсі, Вірджинії та Нью-Йорку, вважає, що це означає вихід за межі загальних дискусій про доступність та формулювання сміливого економічного послання на національному рівні з чіткими пропозиціями щодо боротьби з нерівністю, зокрема:
– Медичне страхування для всіх;
– Податок на мільярдерів;
– Універсальне дошкільне виховання.
Водночас він зауважує, що місцеві кандидати можуть адаптувати ці ідеї відповідно до потреб своїх громад.
Уже зараз республіканці використовують перемогу Мамдані для формування оповідки про те, що Демократична партія взагалі захоплена радянським стилем комунізму. Після виборів Трамп у своїй промові на America Business Forum у Флориді заявив, що різниця між двома партіями полягає у виборі між «комунізмом і здоровим глуздом».
Мат Беннет, співзасновник центристського аналітичного центру Third Way, зазначає: «У нас буде боротьба всередині партії щодо того, як вести справу проти Трампа і як перемогти правих популістів. По суті, все зведеться до питання: чи боротися з правим популізмом лівацьким популізмом?»
Він визнає, що демократи стали дисциплінованішими у протистоянні Трампу, зокрема під час кризи припинення урядової діяльності, де вони зосередилися на темах охорони здоров’я та відкинули тиск кліматичних активістів щодо додаткових вимог.
«Вони почали вчитися, як боротися з Трампом», – констатує Беннет.
Водночас він і інші в партії визнають важливість уроків від лівих політиків, таких як Мамдані — досвідченого стратега, концентрація якого була на реальному житті виборців.
34-річний мер-елект разом із Спенберґер, 46 років, і Шеррілл, 53 роки, репрезентують молоде покоління демократів, у час, коли поколіннєвий розкол підриває внутрішню єдність партії. Незважаючи на те, що вік Джо Байдена був ключовою темою передвиборчих перегонів 2024 року, за минулий рік у палаті представників померли четверо демократів.
Після перемоги Трампа у 2024 році 39-річний Саікат Чакрабарті, колишній керівник апарату Олександрії Окасио-Кортес, вирішив кинути виклик Ненсі Пелосі — своєму конгресмену – попри її недавню заяву, що нічого змінювати не потрібно. Пелосі згодом оголосила про відхід на пенсію.
Чакрабарті пояснив, що його мета — мобілізувати однодумців по всій країні, щоб створити Демократичну партію, котра дійсно захищатиме робітничий клас, виступатиме проти корупції і впливу грошей на політику, а також матиме чітке бачення побудови економіки, що відновить Американську мрію.
Більшість демократів погоджуються, що присутність нових облич є позитивним кроком, проте наголошують, що це не єдине рішення для повернення підтримки виборців. Головним завданням є відновлення довіри після бурхливої кампанії 2024 року, що стане першою сходинкою до успіху на національному рівні.
Залишається відкритим питання, чи потрібно партії більш відверто визнавати помилки, що призвели її до нинішнього стану. Відомо, що власний аналіз Категорії демократичної національної комісії не розглядає питання, чи слід було Байдену зважати на сумніви щодо свого здоров’я і раніше відкликатися з перегонів.
Аманди Літман, співавторки проєкту Run for Something, який залучає нових демократів до політики, назвала основною проблемою втрату довіри виборців: «Люди не довіряють нам і не вірять, що ми виконаємо свої обіцянки». Група Літман започаткувала план із бюджетом 50 мільйонів доларів, спрямований на відновлення віри у демократів у регіонах, де вони втратили підтримку.
«Довгострокова мета – відновити бренд партії, пов’язавши його з новим обличчям», — констатувала Літман.
При цьому ключовим залишається питання: чи це обличчя має дивитися вліво, чи на центр-ліве крило партії.
