Рафаель Тударес, зять опозиційного кандидата в президенти Венесуели Едмундо Гонсалеса, був звільнений із в’язниці після понад року ув’язнення, повідомила його дружина. Його арешт став частиною масштабного переслідування прихильників режиму Мадуро та їхніх близьких.
Маріяна Гонсалес зазначила, що її чоловік повернувся додому після «380 днів несправедливого та свавільного тримання під вартою».
Тударес є одним із понад 150 затриманих, які були звільнені після того, як американські військові в нічній операції захопили лідера Венесуели Ніколаса Мадуро і доставили його до Нью-Йорка для судового розгляду за звинуваченнями у наркоторгівлі.
Водночас правозахисна організація, яка виступає за звільнення венесуельських політичних в’язнів, попереджає, що 777 осіб все ще залишаються за гратами.
Напруженість у країні залишається високою, особливо після того, як колишня віцепрезидентка Венесуели Дельсі Родрігес була приведена до присяги як тимчасова президентка.
Її перехідний уряд отримав підтримку президента США Дональда Трампа, який схвально відгукнувся про її згоду «передати» Сполученим Штатам до 50 мільйонів барелів венесуельської нафти.
Основні зусилля адміністрації Трампа на початковому етапі були спрямовані на те, щоб тимчасовий уряд Венесуели звільнив політичних в’язнів.
Уже через п’ять днів після рейду очільник Національної Асамблеї Венесуели оголосив, що «важлива кількість» затриманих буде звільнена «як жест миру».
Проте правозахисні організації критикують повільний темп звільнень і те, що офіційна кількість – 400 осіб – значно менша за ту, яку вони змогли підтвердити.
Організація Foro Penal підтвердила звільнення лише 151 політичного в’язня з 8 січня — дня оголошення про заплановані звільнення після операції США.
Крім того, Foro Penal зауважує, що багатьом звільненим не скасували звинувачення, що залишає їх у правовому невизначеному стані та забороняє публічні виступи.
В’язниця Рафаеля Тудареса стала одним із знакових випадків репресій, які послідували за президентськими виборами у Венесуелі 2024 року.
Едмундо Гонсалес, його тесть, став головним конкурентом чинного президента Мадуро після того, як відомому опозиційному лідеру Марії Корині Мачадо заборонили брати участь у виборах.
Передбачаючи фальсифікації з боку режиму Мадуро, Гонсалес та Мачадо мобілізували сотні спостерігачів для роботи на виборчих дільницях і збирання даних з електронних голосувальних машин.
Виборча рада, контрольована прихильниками уряду, оголосила Мадуро переможцем, однак не надала докладних результатів голосування, що підтверджували б це.
Натомість дані зібрані опозиційними спостерігачами та незалежно підтверджені Центром Картера свідчили про переконливу перемогу Гонсалеса.
Незважаючи на це, Мадуро, який контролював державні інституції, включно з силовими структурами та поліцією, був приведений до присяги на наступний термін у січні 2025 року.
Перед інавгурацією багато опозиційних лідерів та активістів були затримані силами безпеки з метою придушення будь-яких проявів незгоди.
Щоб уникнути арешту, Гонсалес ще у вересні 2024 року прихистився в офісі посольства Нідерландів, а згодом виїхав у вигнання до Іспанії.
За три дні до інавгурації Мадуро, його 46-річного зятя, юриста без політичної діяльності, викрали люди в масках, поки він вів дітей до хворої бабусі.
Протягом місяців його родина не мала інформації про місцезнаходження та підстави затримання.
Минулого місяця дружина Рафаеля розповіла, що дізналася про вирок у вигляді 30 років ув’язнення за звинуваченнями у тероризмі та змові. Вона не мала можливості обирати адвоката і отримала доступ до обвинувачень лише в день єдиної слухання справи.
Маріана Гонсалес у коментарі для іспанського видання El País розповіла, що тричі з нею зв’язувалися посередники, які повідомляли, що її чоловіка звільнять тільки за умови відмови тестя від політичної боротьби.
«Це не має нічого спільного зі справедливістю», — відзначила вона. «Бути зятем Едмундо Гонсалеса — це не злочин», — додала дружина.
Маріана Гонсалес подякувала всім, хто підтримував її у боротьбі за звільнення чоловіка, у своїх дописах у соціальній мережі X.
Водночас вона нагадала, що багато сімей досі чекають на повернення своїх близьких, яких, за її словами, «насильно зникли, свавільно затримано або несправедливо ув’язнено».
Багато з них організовують цілодобові пікети біля головних локацій венесуельських в’язниць у надії, що їхні родичі будуть серед наступних звільнених після операції американських військових.
