До Луцька «на щиті» повертається захисник Юрій Наплета, який віддав життя восени 2024 року на Донеччині, - йдеться у повідомленні Луцької міської ради.
Життєвий шлях і служба
Юрій Наплета народився 5 травня 1981 року в Луцьку. Навчався у місцевій школі № 3, здобув педагогічну освіту у Волинському національному університеті імені Лесі Українки і до мобілізації жив та працював у рідному місті, зокрема в компанії «Естро».
Чоловік долучився до лав Збройних сил України у червні 2024 року. Після підготовки на полігоні продовжив навчання в Академії Сухопутних військ в Одесі і здобув офіцерське звання молодшого лейтенанта; свій останній бій прийняв у вересні 2024 року під час ворожого штурму поблизу села Миколаївка Покровського району Донецької області.
Обставини загибелі та ідентифікація
Понад два роки рідні вважали Юрія зниклим безвісти і чекали на нього. Результати ДНК-експертизи підтвердили загибель воїна, після чого його тіло почали повертати до рідного міста.
Свій останній бій воїн прийняв у вересні 2024 року під час ворожого штурму поблизу села Миколаївка Покровського району Донецької області.

Родина та слова дружини
Про характер та відданість чоловіка розповідала його дружина. «Юра був дуже відповідальним. Усьому, за що брався, повністю віддавався. Під час навчання дуже сильно травмував ногу, однак, незважаючи на складну травму, поїхав у військову частину в Покровськ. Виходив на завдання на позиції, хоч не міг нормально ходити. Йому потрібна була реабілітація і додаткове лікування, а він поїхав воювати», - розповіла дружина захисника.
Дружина Оксана Вікторівна також висловила свої спогади і почуття: «Юра був тією людиною, поруч з якою ставало спокійніше. Надзвичайно добрий, щирий, уважний. Людина з великим серцем. Він був моєю опорою, підтримкою, моїм найближчим другом і коханням усього мого життя. Я завжди знала, що можу покластися на нього, що б не сталося. Його доброта, турбота та щирість були теплом, яке наповнювало моє життя. Майже два роки я жила очікуванням, не могла і не хотіла вірити, що мого Юри більше немає. Кожна звістка, кожне слово давали надію, що він живий. Вірила, що він може бути в полоні, що одного дня відчиняться двері і я знову побачу найдорожчі очі, зможу обійняти свого чоловіка і сказати, як сильно його люблю. Я боролася за нього і до останнього вірила, молилася і сподівалася на диво. І навіть тепер, коли страшна звістка підтвердила найгірше, серце відмовляється приймати цю реальність. Зі смертю Юри я втратила частинку своєї душі», - сказала Оксана Вікторівна.
У полеглого залишилися дружина Оксана Вікторівна, мама Людмила Анатоліївна та батько Сергій Ананійович.
Журналістка Omega.lviv.ua. Висвітлює новини областей Західної України - Волині, Рівненщини, Тернопільщини, Прикарпаття, Закарпаття та Буковини. Стежить за рішеннями місцевої влади, економікою регіонів і подіями, про які варто знати мешканцям.