Дослідник Іван Щурко звернув увагу на занедбаний військовий сектор із 64 могилами, де спочивають понад 100 стрільців і старшин Української Галицької Армії на міському цвинтарі Самбора, а Самбірська міська рада повідомила про створення комісії та намір винести питання на бюджетну сесію у грудні 2026 року.
Стан поховань стрільців УГА
На колишньому військовому полі поховано 64 могили, у яких спочивають останки понад 100 воїнів, більшість невстановлені. Перші березові хрести встановили на початку 1920‑х років, однак у радянський період сектор було зруйновано і частину території використали для нових поховань.

Іван Щурко зазначає, що після відновлення незалежності почали ставити хрести, але вони часто похилені й неохайні. «Очевидно, після поразки Визвольних змагань належно впорядкувати це військове поле, поставити на могилах тривкі хрести, збудувати величний меморіал в пам’ять про полеглих польська окупаційна влада не дозволила. Хоча тоді, в умовах окупації, браку ресурсів і відсутності власної держави, українська громада Самбора таки докладала багато зусиль для гідності цього місця. Нині ми ніби маємо Українську Державу, їй вже понад 35 років. І в Самборі ніби є влада, яку формально також називаємо українською. Але на цвинтарі, коло стрілецьких могил, ця формальність стає дуже очевидною, виразно очевидною», - наголошує Іван Щурко.
Порівняння з польським меморіалом
Поряд із занедбаними хрестами стоїть відреставрований пам’ятник польським воякам - центральний пісковиковий обеліск з військовою символікою доглянутий, біля нього бачать свічки, вінки й квіти. Дослідник звертає увагу на контраст: поруч одна ділянка прибрана, інша - запустіла.
«Цей меморіал містить в собі багато мілітарної символіки, він відреставрований і доглянутий. Ключовим елементом меморіалу є величний обеліск, увінчаний польським військовим орлом з кокарди польського жовніра. І цей обеліск домінує над кладовищем українського міста Самбора. Біля цього меморіалу десятки свічок, вінків, квітів. Біля нього чисто, біля нього прибрано. Біля нього відчуваєш, що про полеглих пам’ятають…», - звертає увагу дослідник.
Відповідь влади і пропозиції з упорядкування
Перший заступник міського голови Володимир Шовкошитний розповів про кроки влади: «Два тижні тому ми створили комісію, яка відповідає за збереження пам’яті. Я - її голова. Ми працюємо і з родинами загиблих та хочемо вшанувати пам’ять усіх борців за волю України. На бюджетну сесію у грудні 2026 року ми винесемо питання про впорядкування цього меморіалу і закладемо відповідні кошти на наступний рік», - розповів Володимир Шовкошитний.
Дослідник Іван Щурко запропонував конкретні кроки для впорядкування поховань, які можуть лягти в основу плану робіт громади.
- зібрати якомога повнішу інформацію про могили та меморіал - фотографії, документи, спогади;
- точно визначити розташування колишнього українського військового поля в межах нинішнього цвинтаря та позначити його межі стовпами;
- заборонити нові поховання в межах цього поля, щоб не пошкоджувати й не зневажати останки загиблих українських воїнів;
- вирішити долю занедбаних могил радянських «визволителів», які не мають нащадків і належного догляду;
- провести археологічні дослідження (шурфування) у доступних місцях - на алеях, проходах та ділянках без сучасних поховань, щоб точніше локалізувати стрілецькі могили;
- на вільних від сучасних поховань ділянках і над підтвердженими стрілецькими могилами встановити довговічні кам’яні хрести;
- залучити фахових архітекторів, скульпторів та інженерів до розробки комплексного проєкту меморіалу з центральним монументом, церемоніальною площею та щоглою для державного прапора;
- встановити на входах до меморіалу інформаційні стенди з його історією, поясненням історичної цінності та правилами поведінки для відвідувачів і навігацію від входів на міський цвинтар.
У матеріалі також наголошують, що ініціативи мешканців і громадських організацій можуть починати впорядкування й без очікування на рішення влади.
Журналістка Omega.lviv.ua. Пише про суспільне життя Львова та регіону: освіту, культуру, міські події та зміни, які стосуються щоденного життя людей. Працює з офіційними повідомленнями та першоджерелами й перевіряє факти перед публікацією.