Курдюмівка: історія захисника з Костопільщини

, , 

15 Листопада, 2026

Анастасія Павлова

крупний план зношеного польового радіо поруч із брудними черевиками на ґрунті

Історію 24-річного Антона Кіптеля розповіли на сторінці Костопільської міської ради: він пройшов Бахмут, Курдюмівку та Харківський контрнаступ і вижив, хоча село Курдюмівка було майже знищене за дві години.

Шлях на передову та перші поранення

У травні 2021 року Антону виповнилося 19, він підписав трирічний контракт із ЗСУ і того самого місяця поїхав на полігон проходити курс молодого бійця. Після чотирьох місяців у зоні ООС в районі Попасної отримав статус учасника бойових дій. Служив у 30-й механізованій бригаді на посаді водія-електрика, фактично забезпечував зв’язок.

Велику війну застали у Звягелі на Житомирщині, звідти підрозділ швидко поїхав на Бахмут, де тримали центральний блокпост і провели три місяці в окопах. Антон розповідав про брак постачання, коли доводилося брати воду та пайки у загиблих. «Було дуже важко. Дронів тоді ще не було, хлопці все підвозили, що треб, та були моменти, коли ми опинялися у «кліщах». Постачання не було, і нам доводилося у загиблих брати воду та пайки. Однак нам пощастило, нас поміняли. Я вийшов без поранень, але мав контузії», - розповів Антон Кіптель.

Оборона в Курдюмівці і вежа зв’язку

Після короткого відпочинку підрозділ вирушив у село Курдюмівка, де зв’язківців не вистачало, і Антону довелося швидко освоїти різне озброєння та техніку. По дорозі автомобіль розвідників підірвався на міні, Антона викинуло з машини, він знепритомнів і потрапив на кілька днів у госпіталь з контузією, а потім повернувся на позиції в Курдюмівці.

Разом зі старшим побратимом, якого називали Йосипович, Антон працював на вежі мобільного зв’язку: частина обладнання була на вежі, частина - у будці під нею. Вежа забезпечувала зв’язок із трьома бригадами на напрямку та виявилася для ворога стратегічною ціллю.

«Наша вежа ворогу була, наче кістка в горлі, у них ніяк не виходило перебити нам зв’язок зі своїми та з іншими бригадами через неї. У вежу за тиждень було 280 прильотів, і все - мимо, то в поле, то в яр, то в бетонний паркан. Вони били усім, чим можна, вежу рятував старий бетонний паркан, він прийняв дуже багато прильотів. Тоді, улітку 2022-го, я вперше побачив мавіка. Саме була атака, ми побігли в яр і сиділи там, по коліна в багнюці. Йосипович перший почув дивне дзижчання, якого раніше не було: метрів за півтора від нас на траві «зависло» щось, і не давало нам вилізти звідти. Через годину він полетів, і ми вийшли. Коли ворог зрозумів, що не може поцілити у вежу, почався дуже жорсткий штурм. Ми сиділи і бачили, як за дві години села Курдюмівка не стало. Від 2-поверхової будівлі залізничного вокзалу залишилися уламки, навіть залізничні рейки були перебиті. Стовпи попадали. Наші хлопці були на центральному вузлу зв’язку в селі, перший приліт міни був у цей будинок, потім у підвал, його засипало. Біля нас КАБ упав - стер три хати. За годину я нарахував 15 ракет по селу, це лише ракет, а вони люто били усім. Так села й не стало. Ми були на вежі, усе летіло через неї, а вона далі собі стояла. Після цього апокаліпсису ми спустилися, намагалися вийти на зв’язок, бо він був втрачений, але ніде нікого не було, ні живих, ні мертвих. Я нарешті збагнув, чому ніхто на зв’язок не виходить: усе довкола було всуціль у ямах та уламках, як тут міг бути зв’язок? Коли ми нарешті знайшли своїх, вони були дуже здивовані і запитували, чи вежа ще стоїть і як ми живі залишилися. Згортайтеся, кажуть, мерщій, і їдьмо звідси, тут вже нічого немає. Ми швидко склали обладнання з вежі, воно все вціліло, і поїхали. Побратим на машині встиг швидко все забрати», - розповів Антон Кіптель.

символічна сцена з моделлю вежі зв'язку, розкиданим радіообладнанням і шоломом

Переведення в тил, реабілітація та служба з БПЛА

Після оборони Курдюмівки підрозділ мав нетривалий відпочинок, потім був Харківський контрнаступ і ще один бойовий виїзд у районі села Костянтинівка на Донеччині. 31 грудня 2022 року Антон одержав повідомлення про переведення в тил за станом здоров’я: зафіксовано 9 контузій, а за його словами, їх було більше і додалися інші проблеми зі здоров’ям.

Далі він служив у Сарнах у логістичному підрозділі, потім у 95-му окремому батальйоні зв’язку, де забезпечував тиловий зв’язок і працював із документами. Улітку 2024-го його документи відправляли на навчання на офіцера, але за висновком ВЛК він через наслідки контузій був визнаний обмежено придатним і забрав документи.

Зараз молодший сержант Кіптель служить у 155-ій механізованій бригаді на посаді командира відділення БПЛА. Він каже, що підлеглі - молоді контрактники - проходять навчання на пілотів БПЛА. Невдовзі Антон матиме свій екіпаж і вирушить з ним на заданий напрямок.

Автор матеріалу
Анастасія Павлова
Журналістка

Журналістка Omega.lviv.ua. Висвітлює новини областей Західної України - Волині, Рівненщини, Тернопільщини, Прикарпаття, Закарпаття та Буковини. Стежить за рішеннями місцевої влади, економікою регіонів і подіями, про які варто знати мешканцям.

Залишити коментар