У новому відео проєкту Культурна кузня розповіли про історію чернівецького театру - від вистав просто неба до зведення кам’яної будівлі наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть. У відео описують ключові етапи розвитку театрального життя та архітектурні зміни.
Початки: дерев’яна сцена й перші стаціонарні спроби
Театральне життя в Чернівцях формувалося після входження Буковини до складу Габсбурзької монархії: наприкінці XVIII століття містяни вже відвідували вистави, зокрема італійського театру тіней, а на початку ХІХ століття в місті гастролювали відомі мандрівні трупи. До власної театральної будівлі місто не мало, вистави проводили просто неба у Фольксгартені, а також у міському казино й у приміщеннях готелів “Молдавія” і “Чорний орел”.
Зростання інтересу змусило громаду домагатися стаціонарної сцени; спершу планували зал “Музичного товариства”, але згодом вирішили звести окремий театр. У 1878 році на розі вулиць Шкільної та Турецької завершили будівництво одноповерхового дерев’яного театру на 547 місць із багатим внутрішнім оздобленням.

Будівництво нового театру і відкриття 1905 року
Старе приміщення заборонили використовувати у 1904 році через вимоги пожежної безпеки, тож громада замовила проєкт у бюро “Фельнер і Гельмер”. Проєкт у Фюртті вже дав «близнюка» чернівецькій споруді, а до міста приїхав архітектор Герман Гельмер, чиїм варіантом проєкту місто викупило остаточно за 600 тисяч крон.
Темпи будівництва були швидкими: упродовж року тривали оздоблювальні роботи та облаштування сцени, а 3 жовтня 1905 року відбулося урочисте відкриття. Будівлю передали директору Адольфу Ранценгоферу, а першою постановкою стала п’єса Франца Шьонтана “Марія Терезія”.
Архітектура, інтер’єр і місткість
Нова триярусна споруда виконана в стилі необароко й стала однією з домінант площі: центральний ризаліт оформлений чотирма декоративними колонами й завершений фронтоном із рельєфним щитом міського герба. Головний вхід прикрашено скульптурною композицією з Мельпоменою та горельєфом Аполлона, а фасад декоровано численними рельєфами та скульптурними деталями.
Внутрішній простір має багате декоративне оздоблення в стилі бароко з ліпниною в білому й золотому кольорах. Глядацька зала включає партер, бельєтаж із 35 ложами та амфітеатр, загальна місткість становить 813 місць.
Репертуар і зміни під владою різних держав
На початку історії в театрі переважали гастрольні вистави європейських труп: опери, оперети, драматичні й комедійні постановки, а також зінгшпілі; у репертуарі домінувала західноєвропейська класика, зокрема Шиллер, якому встановили пам’ятник перед будівлею. Після входження Північної Буковини до складу Румунії австрійсько-німецька спадщина була заборонена, а будівлю націоналізували як “Teatrul Na19ional”.
У цей період демонтовано герб із фронтону, а пам’ятник Шиллеру перенесли до території Німецького Народного Дому. У 1954 році театру присвоїли ім’я Ольги Кобилянської, пізніше перед будівлею встановили її пам’ятник, а в 1977-1980 роках провели масштабну реставрацію та внесли споруду до переліку пам’яток архітектури України.
Журналістка Omega.lviv.ua. Висвітлює новини областей Західної України - Волині, Рівненщини, Тернопільщини, Прикарпаття, Закарпаття та Буковини. Стежить за рішеннями місцевої влади, економікою регіонів і подіями, про які варто знати мешканцям.