Подружжя з Донеччини - Ольга та Сергій Москаленки - оселилося в селі на Хмельниччині, розповіла Ольга Москаленко.
Переселення: три зупинки до Поділля
Рідне село Ольги - Прилісне (до 2025 року Прелесне) - розташоване поблизу Краматорська та Слов’янська. Після початку війни сім’я виїхала спочатку в місто Білозерське Покровського району Донецької області, що за 65 км від Слов’янська, де два роки винаймали житло, а потім придбали квартиру.
У Білозерському Ольга працювала в ятці з випічкою, а Сергій - водієм автобуса, потім охоронцем; у червні 2025 року вони виїхали далі на захід. “Наша донька також придбала квартиру неподалік. Тоді ціни невеликі були,” - сказала Ольга Москаленко.

Нове життя на Поділлі
Цього року молодший син подарував подружжю будинок у селі на Хмельниччині на їхнє 65-ліття. Нині вони облаштовують двір і готуються обробляти город, а також мають сад і квітники.
Господиня реанімувала старі рослини й посадила “двадцять кущів троянд”. Сергій працює “охоронцем на елеваторі”, а Ольга поки шукає роботу та вже стала “учасницею місцевого хору” і брала участь у проведенні святкової програми для мешканців села.
Спогади, блог і віра
«Колись я мріяла стати агрономом. Тато був бригадиром тракторної бригади в колгоспі. І я, живучи в селі, багато часу проводила на полях. Наше Прилісне (до 2025 року Прелесне - авт.) було дуже мальовничим, самобутнім та неповторним. Село розташоване поблизу Краматорська та Слов’янська. Там народилися мої троє синів та донечка. Там знайшла свою долю. Після закінчення Слов’янського сільськогосподарського технікуму, понад 20 років пропрацювала бухгалтеркою та завідуючою складом запчастин місцевого автопарку. У 2000 році народила третього сина і невдовзі після розрахувалася і зайнялася приватним підприємництвом - відкрила вдома пекарню.
- Ольга Москаленко
Ольга веде блог в інтернеті, співає в хорі й часто згадує рідне Прилісне. “Мені щоночі сниться і село моє, і робота, і люди. Я ж іще веду свою сторінку в інтернеті. Показую, розказую людям про наше життя, співаю українських пісень. Так тримаю зв’язок з людьми з минулого, зі своїми земляками. Начитаюся потім коментарів під моїми відео, та й сниться рідна Донеччина…” - каже вона.
Жінка додає: “Розумієте, я живу цим. Оце мій мир тут, моє небо над головою і Бог. Я дуже люблю Бога. Я вірю, що я не випадково сюди потрапила, що Бог нас оберігає. І так себе налаштовую, що все буде добре.” Також Ольга наголосила: “Ми не падаємо духом. По-перше, це гріх, а, по-друге, що воно допоможе - сидіти і плакати за тим всім, що залишилося в рідному краї на Донеччині… Потрібно жити далі, робити посильну справу та неодмінно дочекатися Перемоги України.”
Журналістка Omega.lviv.ua. Висвітлює новини областей Західної України - Волині, Рівненщини, Тернопільщини, Прикарпаття, Закарпаття та Буковини. Стежить за рішеннями місцевої влади, економікою регіонів і подіями, про які варто знати мешканцям.