В Ізраїлі знову киплять політичні пристрасті, а на кону — не лише крісло прем’єра, а й те, куди країна рухатиметься далі. Біньямін Нетаньягу на прізвисько «Бібі» вкотре намагається втримати владу. Але його політичні опоненти наступають на п’яти, і розклад у парламенті настільки хибкий, що зараз ніхто не ризикне робити остаточні ставки.
Чому це важливо для нас? Усе просто: Ізраїль має одну з найкрутіших протиповітряних оборон у світі. Україна роками просить поділитися цими технологіями, щоб закрити небо від російських ракет і «шахедів». Проте уряд Нетаньягу постійно шукав приводи ввічливо відмовити. Тепер усе залежить від того, хто зрештою збере більшість у Кнесеті.
Що показують цифри та хто змагається за владу
Після голосування 27 жовтня головна інтрига розгортається між двома таборами: партією «Лікуд» чинного прем’єра та опозиційним блоком, який очолює Гаді Айзенкот — колишній головнокомандувач ізраїльської армії.
Коли підрахували понад 85% бюлетенів, картина вималювалася наступна:
- Блок Нетаньягу забирає біля 53 крісел;
- Опозиція Айзенкота іде слідом із 48 кріслами;
- Арабські партії утримують 19 місць.
Головне правило ізраїльської політики: у Кнесеті загалом 120 депутатів. Щоб створити уряд і призначити прем’єра, потрібно мати «золотий квиток» — мінімум 61 голос.
Отже, навіть якщо «Лікуд» формально перемагає, у Нетаньягу немає готової більшості. Йому доведеться купувати лояльність дрібних партій і поступатися багатьма вимогами.
Чому «патріарх» Нетаньягу може опинитися за бортом
В Ізраїлі посісти перше місце на виборах — це лише половина справи. Справжня «гра престолів» починається під час коаліційних переговорів, які можуть тривати тижнями.
Нетаньягу зазвичай спирається на ультраправих і релігійних ортодоксів. Але цього разу їхніх голосів банально бракує. Тим часом його суперник Гаді Айзенкот — це людина з великим військовим досвідом. Колись він працював у військовому кабінеті Нетаньягу, але посварився з ним через бачення війни та політики й пішов у жорстку опозицію.
Якщо ані Нетаньягу, ані Айзенкот не зможуть домовитися з іншими партіями, Ізраїль чекають нові перевибори. Для країни це вже звичний сценарій, а от для нас — це втрата дорогоцінного часу.
Чому Тель-Авів роками підмигував Москві?
Україну першочергово цікавлять ізраїльські системи ППО, сучасні радари та комплекси радіоелектронної боротьби (РЕБ). Ізраїль має колосальний досвід збивання всього, що летить у його бік. Чому ж вони не давали це нам?
Справа не тільки в тому, що Ізраїлю самому бракує зброї. Головний гальмівний кран — це росія в Сирії.
- Російські військові тривалий час контролювали сирійське небо.
- Ізраїльська авіація регулярно завдавала ударів по іранських об’єктах у Сирії.
- Щоб ізраїльські винищувачі не перетиналися з російськими С-400, Нетаньягу мусив постійно підтримувати так званий «гарячий зв’язок» із Кремлем.
Через це Тель-Авів тримав нейтралітет: надсилав нам бронежилети, медикаменти, карети швидкої та передав систему раннього сповіщення про повітряні тривоги. Але коли справа доходила до летальної зброї — двері зачинялися.
Чи зміниться щось для України з новим урядом?
Якщо Нетаньягу піде, новий коаліційний уряд справді може послабити ці обмеження. В ізраїльській опозиції є люди (наприклад, колишній прем’єр Яїр Лапід), які відкрито називали діючу політику щодо рф надто обережною і закликали чіткіше підтримати Київ.
Проте не варто чекати, що наступного дня після виборів до України поїдуть ешелони із протиракетами. На це є три прості причини:
- Ізраїль горить сам. На Близькому Сході ситуація постійно на межі великої війни, і власні арсенали країні потрібні щодня.
- Американське вето. Більшість технологій розроблялися спільно зі США, тому на будь-яку передачу потрібен дозвіл Вашингтона.
- «Залізний купол» — не панацея. Ця система розроблена під кустарні некеровані ракети та міни короткого радіуса дії. Проти російських балістичних «Іскандерів» чи надзвукових «Кинджалів» вона практично безпосередня. Для цього у них є дорожчі системи — David’s Sling («Праща Давида») та Arrow («Стріла»), яких у самого Ізраїлю обмаль.
Іранський «міст»: у чому наш спільний інтерес
Навіть якщо ми не отримаємо готові комплекси ППО, є сфери, де ми потрібні один одному вже зараз. Головна сполучна ланка — Іран.
Іран — заклятий ворог Ізраїлю. Водночас Тегеран постачає Росії сотні «Шахедів» та технології їх виробництва. Українські військові стали №1 у світі за досвідом знищення іранських дронів: від роботи мобільних груп до збивання їх дронами-перехоплювачами.
- Що ми можемо дати Ізраїлю: реальну аналітику, нутрощі збитих «Шахедів», алгоритми їхніх польотів та методи глушіння.
- Що Ізраїль може дати нам: надсучасні радари виявлення, системи РЕБ та оптичні датчики, які помічають дрони на далеких підступах.
Це вигідний бартер, але щоб він запрацював на повну, потрібна політична воля нового ізраїльського кабінету.
Чекаємо на формування коаліції
Поки триває підрахунок останніх голосів, президент Ізраїлю почне консультації з лідерами партій. Далі потенційному прем’єру дадуть 28 днів на збір коаліції (з можливістю продовжити ще на два тижні).
Увесь цей час Нетаньягу залишатиметься виконувачем обов’язків. Тому завтра жодних сенсацій чекати не варто. Результати виборів — це лише старт для довгих торгів, від фіналу яких залежить, чи стане Ізраїль для України справжнім оборонним партнером, чи й надалі озиратиметься на Москву.
Редакторка Omega.lviv.ua. Відповідає за відбір тем і підготовку новин Львова та Західної України до публікації. Стежить, щоб кожен матеріал мав перевірене першоджерело і був викладений зрозумілою мовою.