На Хмельниччині попрощалися з двома захисниками

, , 

27 Жовтня, 2026

Анастасія Павлова

символічна натюрмортна сцена з прапором, шоломом і свічками

Як повідомили в Чорноострівській тергромаді, у понеділок, 26 жовтня, попрощалися із захисником Павлом Миколюком. Того ж дня на Чемеровеччині провели в останню дорогу Володимира Байдака.

Похорон Павла Миколюка

Павло Миколюк загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині 30 листопада 2023 року, але сімʼя отримала звістку про його загибель лише у жовтні 2026-го. Він народився 7 березня 1976 року в Приморському краї, а з півторарічного віку проживав у Хмельницькому.

У дитинстві пішов до першого класу місцевої школи № 2, згодом сімʼя оселилася в селі Манилівка. Закінчив Національну академію внутрішніх справ у Києві, одружився з Галиною, мав доньку Валентину та сина Павла, працював у поліції, водієм «швидкої» та за робітничими спеціальностями.

Служба і поховання Павла Миколюка

З початком повномасштабного вторгнення він долучився до територіальної оборони Хмельницького, а в 2023 році добровільно вступив до Збройних сил України. Військову підготовку проходив у Вінниці, після чого служив у розвідувальній групі 56-ї окремої мотопіхотної бригади, що була базована в місті Маріуполь Донецької області.

Майже через три роки після загибелі захисник знайшов вічний спокій на рідній землі — його поховали на кладовищі в селі Манилівка. Герою назавжди залишиться 47 років.

Прощання з Володимиром Байдаком

Володимир Байдак помер 15 жовтня 2026 року, перебуваючи на військовій службі поблизу населеного пункту Підпорожнянка Запорізької області. Народився він 16 серпня 1967 року в селі Бережанка, де минули його дитинство та шкільні роки.

схематична композиція: шолом на складеному синьо-жовтому прапорі поруч зі свічками та квітами

Після місцевої школи Володимир навчався в професійно-технічному училищі Хмельницького й здобув фах майстра з ремонту холодильних установок. Відслужив строкову службу, повернувся до села, працював на різних роботах і був активним у громаді.

До лав ЗСУ він доєднався 5 червня 2026 року й служив у механізованому батальйоні на посаді водія-електрика. Жителі селища Чемерівці та села Бережанка утворили живий коридор уздовж маршруту руху траурного кортежу, а Володимира поховали на місцевому кладовищі; йому назавжди залишиться 59 років.

Автор матеріалу
Анастасія Павлова
Журналістка

Журналістка Omega.lviv.ua. Висвітлює новини областей Західної України — Волині, Рівненщини, Тернопільщини, Прикарпаття, Закарпаття та Буковини. Стежить за рішеннями місцевої влади, економікою регіонів і подіями, про які варто знати мешканцям.

Залишити коментар