Мати з Хмельниччини шукає зниклого сина з Кам’янець-Подільського району вже 4 роки

, , 

26 Жовтня, 2026

Анастасія Павлова

порожнє сільське ганок із складеним прапором на стільці та робочими рукавичками поруч

У матеріалі Анастасії Бевз йдеться про 33‑річного Володимира Зіняка з села Княгинин Кам’янець-Подільського району Хмельницької області, зв’язок із яким обірвався 11 квітня 2022 року в районі Попасної-Новоолександрівки на Луганщині.

Опора для мами і сестер

Володимир виріс у селі Княгинин, де ходив до школи, а згодом навчався в училищі на плиточника‑облицювальника і працював у будівництві, щоб допомагати сім’ї. Мати, Антоніна, сама виховала трьох дітей — двох доньок і сина, і каже, що Вова з ранніх років підробляв, бо сім’ї було важко.

Про часи, коли він поєднував роботу й навчання, Антоніна згадує: “Нам на той момент було важко. Володя рано почав заробляти для сім’ї, через це пропускав навчання. Але попри всі пропуски, екзамени він здав добре, все знав і вмів. Сказав тоді, що головне в житті – це практика,” – згадує матір.

Зник у квітні 2022 року під час служби

Повномасштабну війну Володимир застала у Кам’янці; у лютому 2022 року він пішов до війська, потім уже в березні воював на Донеччині. Воював у складі 24‑тої окремої механізованої бригади імені короля Данила.

Мати згадує, що 10 квітня син йшов на завдання і пообіцяв передзвонити за кілька днів, але зв’язок обірвався 11 квітня 2022 року. Про події Володимир говорив мало: “Тут таке твориться, що якби сів писати книжку, то в 2 томи не помістилося б”, – цитує мати його слова.

вишитий нагрудний жетон на дерев’яному столі поруч із складеним блакитним шарфом і свічкою

Пошуки, зміна статусу та надія матері

З того часу Антоніна шукала сина: їздила на акції, писала звернення і спілкувалася з побратимами Володимира. Рідні зібрали різну інформацію, зокрема була версія про можливе перебування у російській колонії, але це не підтверджено.

Статус Володимира змінювали з полоненого на безвісти зниклого. Матір їздить на кожну акцію на підтримку полонених та зниклих, об’єдналася з родинами інших військових і каже: “В мене одна мотивація – знайти свою дитину. Заради своєї дитини я на край світу піду і готова будь‑куди поїхати,” – каже Антоніна Гончар.

У їхньому селі наразі три воїни вважаються зниклими безвісти. Антоніна просила сільську раду облаштувати місце та прапор із іменами зниклих, проте отримала відмову з поясненням, що потрібні гроші. Поруч із пошуками матері продовжують здійснювати перевірки за збігами ДНК, поки результатів немає.

Автор матеріалу
Анастасія Павлова
Журналістка

Журналістка Omega.lviv.ua. Висвітлює новини областей Західної України — Волині, Рівненщини, Тернопільщини, Прикарпаття, Закарпаття та Буковини. Стежить за рішеннями місцевої влади, економікою регіонів і подіями, про які варто знати мешканцям.

Залишити коментар