24 жовтня у Луцьку на 102‑му році життя помер учасник звільнення Волині від нацистських загарбників Олексій Тихонович Ліхторович. Про це у фейсбуці повідомив волинський журналіст Микола Якименко.
Ранні роки й призов
Родина Олексія Тихоновича переселилася з Білорусі в Сибір у 1911 році, спочатку мешкала в селищі Ново‑Троїцьк, де в березні 1925 року й народився Олексій. Через десять років сімʼя переїхала в Томськ; у батьків було семеро дітей, Олексій був другим за віком і найстаршим серед братів.
У 1942 році, йдучи на фронт, батько сказав: «Тепер ти, Олексію, залишаєшся в сім’ї за головного. Але будь готовим, що і тобі доведеться скоро йти воювати». Батько загинув того ж 1942 року під Смоленськом.
Бойовий шлях і служба після фронту
У березні 1943 року Олексія призвали в армію; він навчався в Білоцерківському піхотному училищі, яке тоді було в Томську, але вже в серпні 1943 року курсанти виїхали на фронт і зупинилися в Орлі. Ліхторович служив у роті автоматників 215‑го гвардійського стрілецького полку 77‑ї гвардійської стрілецької дивізії 1‑го Білоруського фронту.
Він брав участь у звільненні Чернігова, станції Мена та білоруського міста Калинковичі і за ці бої був нагороджений медаллю «За відвагу». На початку лютого 1944 року дивізію перекинули на Волинь неподалік Ковеля і Турійська, у липні форсували Західний Буг, 21 липня визволили польське місто Хелм, далі був Краків; на фронті він пробув 465 днів.
У грудні 1944 року фронтове життя для рядового Ліхторовича закінчилося — його направили в танкове училище імені А.І. Лізюкова в Саратові. Після навчання він став лейтенантом, служив у 149‑му танковому полку в Староконстантинові, а потім у 51‑ій дивізії в місті Володимир‑Волинський.
Громадська діяльність і прощання
Демобілізувався в 1974 році в званні майора. Він працював інструктором добровільного протипожежного товариства в Луцьку, інструктором у міському військкоматі та інженером з науково‑технічної інформації на заводі виробів із пластмас, а на пенсію вийшов у 1985 році.
Після виходу на пенсію Ліхторович активно займався громадською роботою: співав у хорі ветеранів, у 2008–2014 роках очолював Комітет ветеранів війни і військової служби при обласній організації ветеранів України. Він брав участь у всіх заходах до Дня перемоги та річниць звільнення, а ще 21 жовтня цього року був на урочистостях з нагоди 40‑річчя ветеранського клубу «Неспокійні серця» і давав інтерв’ю журналістам.
Прощання з Олексієм Тихоновичем розпочнеться 25 жовтня в храмі Ікони Холмської Божої Матері о 16:00 годині, відспівування відбудеться 26 жовтня о 12:00 в тому ж храмі. Поховають його на міському кладовищі в селі Гаразджа біля могили дружини.
Журналістка Omega.lviv.ua. Висвітлює новини областей Західної України — Волині, Рівненщини, Тернопільщини, Прикарпаття, Закарпаття та Буковини. Стежить за рішеннями місцевої влади, економікою регіонів і подіями, про які варто знати мешканцям.