Сьогодні, 23 жовтня, ковельчани провели в останню дорогу Захисника України Віктора Савчука, — Ковельська міська рада. Відспівання відбулося у храмі Блаженного Миколая Чарнецького, де він колись працював на будівництві.
Життя та робота в Ковелі
Віктор Савчук народився у Ковелі 28 листопада 1976 року. Навчався у ЗОШ №11, захоплювався самбо і здобув фах техніка-механіка у машинобудівному технікумі.
Після строкової служби працював на заводі «Ковельсільмаш», згодом — у будівництві. Його праця відображена у двох ковельських святинях — храмі Блаженного Миколая Чарнецького та церкві святого Пантелеймона.
Сім’я та родовід
Особливе місце в його житті займала родина: Віктор був сином, братом і батьком. Він перейняв важливі життєві цінності від дідуся Степана, який прищепив йому любов до рідного краю, мови, пісні й молитви.
У радянські часи дідусь зазнав покарання за свою українську позицію: його засудили як політичного злочинця до 15 років ув’язнення і відправили до Сибіру після доносу за те, що він разом із друзями заспівав «Червону калину».
Військова служба і загибель
З початком повномасштабного вторгнення Віктор вирішив добровольцем стати до лав війська. Попри проблеми зі здоров’ям у військкоматі йому кілька разів відмовляли, але згодом його мобілізували; після навчання він служив сапером на Сумщині, був інструктором і навчав новобранців.
Віктор братий до складання дронів «Баба Яга» і мріяв опанувати фах із розмінування. Підрозділ вирушив на виконання бойових завдань на Курщину; звʼязок з ним обірвався після розмови 21 березня 2025 року, а через два дні рідним повідомили про зникнення безвісти.
Експертиза ДНК підтвердила загибель Віктора. Життя солдата, сапера 1-го інженерно-саперного відділення десантно-штурмового батальйону військової частини А2582, 82-ї окремої десантно-штурмової бригади, обірвалося 23 березня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олешня Суджанського району Курської області РФ. Віктору було 48 років.
Прощання в Ковелі
Відспівування пройшло у храмі Блаженного Миколая Чарнецького, де Савчук колись працював над будівництвом стін. Поховали його на Алеї Героїв міського кладовища.
«Життєвий шлях Віктора Савчука – це приклад того, як простий будівельник, людина мирної професії, яка будувала храми, у момент, коли настала смертельна небезпека для його країни, полишив усі справи у рідному місті й став на захист України. Сьогодні ми дякуємо йому за мужність, доблесть, відданість, патріотизм», – сказав під час промови міський голова Ігор Чайка.
Міський голова висловив щирі співчуття мамі Любові Степанівні, синам Максиму та Давиду, сестрі Ользі, родині, побратимам і друзям Віктора.
Журналістка Omega.lviv.ua. Висвітлює новини областей Західної України — Волині, Рівненщини, Тернопільщини, Прикарпаття, Закарпаття та Буковини. Стежить за рішеннями місцевої влади, економікою регіонів і подіями, про які варто знати мешканцям.