У суботу, 24 жовтня, православні українці згадуватимуть своїх померлих. Дмитрівська субота є одним із головних осінніх поминальних днів: люди йдуть до храму, подають записки, прибирають могили близьких. Останніми роками в цей день окремо моляться за полеглих захисників. Нижче про те, як підготуватися, що нести до церкви і які «заборони» насправді є лише забобонами.
Чому саме 24 жовтня
Субота отримала назву на честь великомученика Димитрія Солунського. Він жив на зламі III–IV століть, загинув за віру, і церква вшановує його як покровителя воїнів. День його пам’яті припадає на 26 жовтня, а поминальна субота завжди передує цьому святу. Цього року такою суботою є 24 жовтня.
Ще кілька років тому все було інакше. До вересня 2023-го ПЦУ жила за старим календарем, і Димитрія вшановували 8 листопада. Після переходу на новоюліанський календар дата зсунулася на 26 жовтня. Громади, які досі тримаються старого стилю, відзначатимуть Дмитрівську суботу 7 листопада.
Чому «батьківська»
Назва не означає, що згадують лише маму й тата. «Батьківською» суботу називають на честь усіх попередніх поколінь роду, від прадідів до померлих дітей і друзів. Колись цей день був пов’язаний переважно з пам’яттю загиблих воїнів, згодом ним стали поминати всіх спочилих християн. Тепер, під час війни, молитва за полеглих військових знову звучить у кожному храмі, як і за цивільних, яких забрала війна.
Як проходить поминання в храмі
Насправді все починається ще в п’ятницю ввечері. У багатьох храмах служать парастас, особливе заупокійне богослужіння. У суботу вранці зазвичай відбуваються літургія та панахида. Розклад у кожній парафії свій, тож краще заздалегідь перевірити його на сайті храму чи в оголошеннях.
Записка «За упокій»
У записці пишуть хрещені імена у родовому відмінку: Івана, Марії, Петра, Олени. Прізвища, по батькові чи причину смерті вказувати не потрібно. Якщо людина не була охрещена або належала до іншої церкви, варто порадитися зі священником, як її пом’янути. Удома ж молитися можна за кого завгодно.
Чи обов’язково нести продукти
Багато хто приносить на поминальний стіл хліб, крупу, олію, печиво чи фрукти, і в більшості парафій їх потім віддають тим, хто потребує. Але це звичай, а не обов’язок. Якщо принести нічого, ваша молитва від цього не стане менш цінною. Що саме приймають у вашому храмі, підкажуть на місці.
Кладовище, їжа на могилах і «заборони»
Восени на цвинтар ідуть цілими родинами: згрібають листя, миють пам’ятники, кладуть квіти, готують могили до зими. Проте церква не вимагає обов’язково бути на кладовищі саме цього дня. Хто далеко, хворіє чи не може дістатися через небезпеку, може помолитися вдома або в найближчому храмі. У прифронтових громадах варто окремо перевірити, чи безпечно ходити на кладовище, бо деякі з них заміновані або закриті для відвідування.
Цукерки, хліб і чарку горілки на могилі досі можна побачити подекуди, але це народний звичай, а не церковний обряд. Священники радять краще віддати ці продукти самотнім літнім людям, малозабезпеченим родинам або волонтерам. Застілля з алкоголем серед хрестів теж не має нічого спільного з поминанням.
Чи можна 24 жовтня прати, прибирати чи копати город? Можна. Загальної церковної заборони на побутову роботу в цей день немає. Готувати їжу, доглядати дітей і ходити на роботу ніхто не забороняє. Церква радить лише одне: знайти час на молитву. Посту в цю суботу також немає.
Домашні традиції
Здавна в цей день намагалися не сваритися й не влаштовувати гучних гулянь. Родина сідала за стіл, згадувала покійних, розповідала дітям, якими були прадід чи бабуся. Подекуди варили кутю, каші, пекли пироги, але обов’язкового меню не існує.
Молитва вдома
Якщо до храму не вийде дійти, достатньо кількох хвилин удома. Коротка молитва звучить так: «Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх, прости їм усі провини вільні й невільні та даруй їм Царство Небесне». Після неї називають імена рідних. Також за спочилих читають 90-й псалом.
Інші поминальні дні
Дмитрівська субота не єдина в році. У 2026-му вже були М’ясопусна вселенська субота 14 лютого, кілька суботніх поминань під час Великого посту та Троїцька субота 30 травня. Осіння відрізняється тим, що прив’язана до пам’яті Димитрія Солунського, тому щороку її дата змінюється.
Згадувати рідних можна й у будь-який інший день: у звичайній молитві, на річницю смерті, на дев’ятий і сороковий день. Коли саме замовити панахиду, краще домовитися зі священником своєї парафії.
Редакторка Omega.lviv.ua. Відповідає за відбір тем і підготовку новин Львова та Західної України до публікації. Стежить, щоб кожен матеріал мав перевірене першоджерело і був викладений зрозумілою мовою.