Ужгород тепер має власного Імре Надя. Бронзове погруддя угорського прем’єра, якого стратили після революції 1956-го, відкрили у вівторок, 20 жовтня, – за три дні до 70-ї річниці тих подій. Місце вибрали не випадково: сквер Героїв Майдану на Ракоці, де вже багато років стоїть знак на честь учасників революції та жертв комуністичних диктатур. Тепер там два пам’ятники, які, по суті, розповідають одну історію.
Гостей було чимало. З Будапешта приїхав мер Гергей Корачонь, з Києва – посол в Угорщині Федір Шандор. Від угорського консульства був Йожеф Бачкаї, від області – Роман Сарай та Юрій Гузинець, від міста – Богдан Андріїв і Марія Бадида. Ну і, звісно, священники, угорські громадські товариства, просто містяни, які прийшли подивитися. Квіти до погруддя несли всі, незалежно від посад.
Чия це була ідея
Розмови про пам’ятник почалися ще торік у Києві. Головні ініціатори – Каталін Яноші, онука Надя, яка керує фондом його імені, і отець Габор Іваньї з благодійної “Олталом”. Для них це історія не тільки про минуле. Угорці в 1956-му стояли проти радянських танків, українці зараз стоять проти російських – паралель, як кажуть, напрошується сама.
Її, до речі, охоче провели й місцеві депутати: в облраді пригадали Майдан, у міськраді говорили про право кожного народу жити по-своєму. А ввечері в першій музичній школі грав угорський піаніст Петер Балатоні. Концерт був благодійний, гроші збирали для ЗСУ.
Хто такий Імре Надь
Героєм із підручника його не назвеш. Народився 1896-го в Капошварі, воював за Австро-Угорщину, потрапив у російський полон – і повернувся звідти переконаним комуністом. Після війни зробив кар’єру, у 1953-му став прем’єром. Але щойно спробував трохи відпустити гайки (полегшити життя селянам, пригальмувати колгоспи, репресії), партійні старожили його з’їли. У 1955-му Надя зняли.
Знадобився він знову через рік. 23 жовтня 1956-го Будапешт повстав, і саме Надя люди хотіли бачити на чолі уряду. Він пішов далі, ніж від нього чекали в Москві: 1 листопада оголосив про вихід із Варшавського договору й нейтралітет, звернувся до ООН. Відповідь прийшла за три дні – радянські війська увійшли в столицю. Тисячі загиблих, хвиля арештів, понад двісті тисяч біженців.
Надь ховався в югославському посольстві. Вийшов – і одразу опинився під арештом. Судили за “державну зраду”, стратили в червні 1958-го. Добре ім’я йому повернули аж у 1989-му, коли режим уже розсипався, тоді ж перепоховали з почестями.
Редакторка Omega.lviv.ua. Відповідає за відбір тем і підготовку новин Львова та Західної України до публікації. Стежить, щоб кожен матеріал мав перевірене першоджерело і був викладений зрозумілою мовою.