Девід Хольцінгер — австрійський диригент, який віртуозно почувається як у світі класичної симфонічної музики, так і на оперній сцені. Його репутація сформувалася завдяки сміливому підходу до інтерпретації складних композицій та бездоганній точності виконання.
17 жовтня о 19:00 Хольцінгер уперше представить свою майстерність у Львові. Концерт під назвою «Симфонічна романтична музика» відбудеться у Львівському органному залі, де маестро диригуватиме Луганським філармонійним оркестром. Програма цього вечора включає шедеври Франца Шуберта, Антоніна Дворжака та Яна Сібеліуса. У цій статті ми докладніше розкриємо постать молодого диригента, якого з ентузіазмом вітають престижні сцени від Австрії до Китаю.
Хольцінгер здобув освіту у Відні та Дрездені, а його оперний дебют відбувся у 2015 році. Він працював капельмейстером на Тірольському фестивалі в Ерлі, а з 2022 року є запрошеним диригентом Бранденбурзького театру. У 2017 році він заснував власний колектив – Exedra Ensemble, активно залучений до виконання сучасної музики.
Гастрольна географія диригента охоплює Європу та Азію, від провідних європейських оркестрів до колективів у Китаї. Окрім цього, він є художнім керівником літнього фестивалю Beethoven plus, концепція якого полягає в поєднанні спадщини Людвіга ван Бетховена з музичними творами інших епох та сучасністю.
Візит Девіда Хольцінгера до Львова у жовтні 2026 року має особливе значення — це не просто чергові гастролі, а символ солідарності. У своїх численних інтерв’ю європейським ЗМІ диригент послідовно відстоює ідею суспільної місії мистецтва.
Для нього важливим є акцент на ролі музиканта у сучасному соціально-політичному контексті. «Музика має унікальну здатність об’єднувати людей, незалежно від їхніх переконань. Я переконаний, що завдання артиста полягає не в тому, щоб робити гучні політичні заяви зі сцени, а в активному соціальному залученні. Наша місія — створювати простір, де люди через культуру можуть знайти спільну мову, відчути підтримку і єдність, що особливо критично сьогодні», — наголошує музикант.
Рішення диригента виступити в Україні разом із оркестром Луганської обласної філармонії свідчить про підтримку європейської культурної спільноти у непрості часи для України.
— Ваш приїзд у Львів у цей час має велике символічне значення. Що для вас означає цей візит і чому було важливо завітати сюди?
— Я вірю, що музика долає всі кордони, спілкується з різними народами та об’єднує людей. Головне її послання — надати світу більше людяності. Особливо сьогодні важливо підтримувати активні зв’язки між музикантами та колегами з України. Для мене цей візит — це можливість реалізувати це переконання на практиці: проводити репетиції, обмінюватися ідеями, разом виконувати музику. Я усвідомлюю, що приїхав як гість, у той час як ці музиканти та слухачі щодня відчувають наслідки війни. Тому вміння слухати і розуміти є головним завданням під час мого перебування тут.
Сподіваюся, що наша співпраця стане початком довготривалих мистецьких зв’язків.
— Ви часто говорите про «соціальну залученість» артистів. Яким ви бачите сьогоднішню роль класичної музики та міжнародних музикантів в Україні? Чи може мистецтво виконувати роль підтримки чи терапії у воєнний час?
— Соціальна відповідальність музиканта починається з усвідомлення значущості культурного життя для суспільства. Концерти збирають людей разом, дарують можливість спільно слухати, роздумувати, переживати емоції. Право на культурне життя не зникає навіть у складних зовнішніх умовах. Музика може надати емоційну підтримку у різні моменти — і в радісні, і в важкі. Вона здатна висловити те, що важко передати словами, дарує насолоду, енергію та відчуття єдності. Хоча я б з обережністю вжив слово «терапія», але безперечно музика живить душу та підтримує у спільному проживанні досвіду, де є місце і смутку, і радості.
Міжнародні артисти також мають практичну відповідальність — підтримувати співпрацю, залучати українських колег, виконувати українську музику та сприяти тривалому культурному обміну, що виходить за межі одиничних візитів.
— У програмі вашого дебютного концерту в Україні – «П’ята симфонія» Шуберта, «Чеська сюїта» Дворжака та «Сумний вальс» Сібеліуса. Чому ви обрали саме ці три твори? Який філософський чи емоційний зв’язок ви бачите між ними й сьогоденням?
— Ці композиції поєднують дуже індивідуальні музичні та стилістичні манери. Як австрійський музикант, я відчуваю особливу близькість до Шуберта. У його «П’ятій симфонії» мене приваблює прозорість, природність і контрастність звучання, а також велика інтимність музики.
«Чеська сюїта» Дворжака викликає у мене відчуття дому та приналежності. Вона сповнена танцювальних та фольклорних тем, що передають теплоту, ритмічність і дух однієї спільноти, її традиції святкування, пам’яті та самовираження.
«Сумний вальс» Сібеліуса відкриває зовсім іншу перспективу: танець тут стає крихким, а сила спогадів — емоційного, майже примарного світу — протистоїть суворій реальності. Для мене об’єднує ці три твори близькість радості та вразливості, що у нинішній ситуації набирає особливого резонансу. Водночас значення творів завжди залежить від того, що кожен слухач вкладає у свій досвід.
— «П’ята симфонія» Шуберта вирізняється світлом і прозорістю, вальс Сібеліуса — глибиною меланхолії, а Дворжак надає слов’янського колориту. Яку емоційну подорож через цей контраст ви готуєте для львівської аудиторії?
— Моя мета — допомогти слухачам відчути багатство і різноманіття кожного музичного світу. Світло Шуберта має власні тіні, життєрадісність Дворжака поєднує в собі енергію й ніжність. А музика Сібеліуса містить моменти, коли меланхолія поступається місцем яскравому, майже невгамовному бажанню жити. Як диригент, я прагну передати ці зміни через фразування, темброві барви та природне дихання музики.
Контрасти загострюють увагу й роблять нас більш відкритими до переживань, наприклад, коли після концерту публіка залишає залу. Сподіваюся, цей вечір подарує слухачам і естетичне задоволення, і підстави для роздумів. Кожною людиною переживання будуть індивідуальними, немає єдиної правильної емоції, яку слід забрати з собою.
— Ви будете диригувати Академічним симфонічним оркестром Луганської обласної філармонії — колективом із болісною та водночас героїчною історією, який двічі був змушений до евакуації через російську агресію (2014 та 2022 роки). Які почуття у вас викликає робота з музикантами, котрі зберегли оркестр попри ці випробування?
— Я ставлюся до цієї співпраці з глибокою повагою і вдячністю. Оркестр — це надзвичайно чутливий колектив, який зберігає спільну пам’ять: спосіб слухання, відчуття нюансів гри, взаємодію, вироблену роками. Здатність зберегти це через дві вимушені евакуації — неймовірний подвиг. Ці музиканти підтримали живучість музичної спільноти, незважаючи на надзвичайні особисті труднощі.
Ця обставина накладає на мене серйозну відповідальність. Я маю приїхати повністю готовим, уважно слухати кожен звук, пропонувати такі музичні ідеї, що дозволять плідно співпрацювати. Майстерність, індивідуальні голоси та прагнення цих музикантів заслуговують на безумовну увагу та повагу. Я сподіваюся, що наша співпраця буде гідною тієї відданості, яка зробила цей концерт можливим.
— Що ви могли б побажати українській аудиторії перед концертом?
— Передусім бажаю вам безпеки, справедливого і тривалого миру, а також свободи самостійно будувати майбутнє у рідній країні.
Щодо нашої спільної музичної зустрічі, то я сподіваюся, що музика подарує тепло, моменти радості і трохи простору, щоб вдихнути на повні груди. Хочу подякувати кожному, хто робить можливим існування цього оркестру, і кожному слухачу, який приходить на концерти. Для мене велика честь ділити з вами цю подію, і я щиро вдячний за запрошення.
Фото: офіційний сайт Девіда Хольцінгера.
Партнер проєкту “Культура” — технологічна компанія blago, що створює сприятливе середовище для комплексного і якісного життя в місті. Blago працює з різними сферами міського середовища, впроваджуючи технології для розвитку сучасних, комфортабельних і зручних для життя міст нового покоління.
