Будинок, створений українськими архітекторами спеціально для українського правника, є яскравим зразком української сецесії. Розташована за адресою вул. Вишенського, 12 у Львові вілла вражає високим черепичним дахом, майоліковими панно та орнаментами, натхненними українським народним мистецтвом. Цей архітектурний шедевр було споруджено на початку XX століття для Романа Ковшевича — учасника Легіону Українських січових стрільців, судді та викладача церковного права. Історія будинку детально описана на сторінці проєкту Art Nouveau heritage in Lviv.
Віллу спроєктувало й збудувало в період 1911–1912 років архітектурне бюро та будівельна компанія Івана Левинського. За припущеннями дослідників, ймовірним автором проєкту є Олександр Лушпинський. Ця споруда є вражаючим прикладом пізньої львівської сецесії, з виразними елементами української народної орнаментики.
Серед особливостей фасаду варто відзначити:
– майолікові плитки — фірмовий стиль Левинського,
– високий черепичний дах,
– декоративна вежечка-сигнатурка, що височіє над дахом.
Будинок вирізняється своєю стриманою архітектурною стилістикою. Як зазначено на сторінці Art Nouveau heritage in Lviv, він притягує погляд незвичайним силуетом, високим дахом з восьмигранним ліхтарем, декоративними керамічними панно та витонченою балконною балюстрадою. На відміну від ранньої сецесії, де переважає яскравий рослинний декор, тут акцент зроблено на геометричних формах, чітких архітектурних деталях і національних декоративних мотивах.
Варто додати, що нинішня будівля визнана пам’яткою архітектури місцевого значення.
Вулиця Вишенського, де розташована вілла, була прокладена на початку ХХ століття, водночас з її забудовою. Раніше вона носила назви Бічна Солодова, а також Станіслава Виспянського на честь польського митця. Сучасна назва — присвячена українському полемісту XVI–XVII століть Івану Вишенському.
—
### Детальніше про власника вілли — Романа Ковшевича
Будинок зводився для доктора права Романа Ковшевича (1873–1932). Народився він у Ярославі, що на Надсянні, де закінчив німецькомовну гімназію. Подальше навчання проходило у Віденському та Львівському університетах, де здобув ступінь доктора права. Працював суддею у Солотвині на Прикарпатті та Львові. Пізніше, як стипендіат, продовжив навчання у Римі, де підготував габілітаційну роботу, проте не зміг її захистити через початок війни.
Першу світову війну Ковшевич зустрів у віці 41 року, але попри це воював у Легіоні Українських січових стрільців, згодом у лавах Української галицької армії.
Згідно з інформацією на сайті Kovshevych Foundation, Роман потрапив у польський полон, але звільнився завдяки допомозі родича, який воював на протилежному боці. Як розповідають сімейні спогади:
– У лікарні він зустрів сина свого двоюрідного брата, який служив у польській армії.
– Незважаючи на протилежні сторони конфлікту, сімейні зв’язки і спадок їхнього предка Юзера Хондижинського, який воював у армії Наполеона, об’єднали їх.
– Молодий Хондижинський доглядав за Ковшевичем та пізніше допоміг йому викупитися з полону і повернутися до Львова.
В післявоєнний період Роман Ковшевич займався викладацькою діяльністю. Його робота включала:
– роботу в Кам’янецькому університеті на Поділлі,
– викладання у Українському таємному університеті у Львові,
– членство в Науковому товаристві імені Шевченка.
У 1930 році, за запрошенням ректора Львівської богословської академії Йосипа Сліпого, Ковшевич очолив факультет церковного права як декан. Тут він працював до кінця життя.
—
Фото, що ілюструють цей матеріал, надає Бюро спадщини.
