У Хусті є кілька вулиць, де раптом здається, що ви вже не на Закарпатті. Червона черепиця, високі гострі дахи, дерев’яні балкони, садочки за низькими парканами. Місцеві називають це місце “Маленькою Прагою”, а в документах воно значиться як Масарикова колонія.
Квартал з’явився понад сто років тому, коли край входив до Чехословаччини. Будували його як житло для державних службовців і їхніх сімей. Сьогодні це одна з найцікавіших архітектурних пам’яток міста, хоча багато хто проходить повз, навіть не здогадуючись.
Звідки в Хусті чеське містечко
Підкарпатська Русь і нові чиновники
Після Першої світової війни Закарпаття опинилося в складі Чехословацької Республіки. Регіон тоді називали Підкарпатською Руссю, і Хуст поволі ставав одним з адміністративних центрів. У місто приїжджали урядовці, військові, інженери, вчителі. Жити їм не було де.
Рішення з Праги
Питанням зайнялося Міністерство громадських робіт Чехословаччини. У 1923 році почали будувати окремий квартал із сучасними на той час квартирами. Основні роботи тривали ще кілька років, і в результаті на карті міста з’явився район, геть не схожий на звичну закарпатську забудову.
Чому колонія “Масарикова”
Ім’я першого президента
Квартал назвали на честь Томаша Гарріга Масарика, першого президента Чехословаччини. У міжвоєнні роки його ім’я давали вулицям, школам, площам по всій країні, тож Хуст тут не виняток.
Частина великої програми
Колонія була лише одним із проєктів, якими Прага розбудовувала Підкарпатську Русь. Гроші вкладали в дороги, школи, адмінбудівлі й житло. Назва кварталу досі нагадує про ті часи.
Хто проєктував будинки
Бюро Freiwald-Bohm
Над кварталом працювало празьке бюро Freiwald-Bohm, засноване архітекторами Їндржихом Фрейвальдом і Ярославом Бемом. Вони не стали механічно переносити чеські зразки, а взяли до уваги, як будують у Карпатах.
Модернізм із карпатським акцентом
Вийшла цікава суміш. Тут є риси модернізму та функціоналізму, але поруч – прийоми народного будівництва. Камінь, дерево, піщано-гравійні суміші, керамічна черепиця. Високі похилі дахи, дерев’яні фронтони, декоративні балки, виступи на фасадах.
Деякі будинки мають дерев’яний верхній поверх. Інші, навпаки, з кам’яною кладкою й вікнами незвичної форми. Через це вулиці не виглядають однаковими, хоча стиль упізнається одразу.
Квартал як місто-сад
Ідея Ебенізера Говарда
Колонію планували за концепцією міста-саду. Її наприкінці XIX століття запропонував британець Ебенізер Говард. Суть проста: житло має стояти серед зелені, щоб у кожного було світло, повітря й місце відпочити.
Цифри проєкту
Біля будинків розбили невеликі садки, ділянки обгородили дерев’яними та бетонними парканами. Будували і окремі сімейні будинки, і споруди на кілька квартир.
Перша черга – 43 будинки на 94 родини, плюс шість гуртожитків. Увесь проєкт оцінили приблизно у 8 мільйонів чехословацьких крон. Для Хуста 1920-х це був зовсім новий підхід до того, як люди мають жити.
Як тут жили сто років тому
Квартири
Ззовні будинки виглядали охайно, а всередині все було досить практично. Кухня, житлові кімнати, передпокій, комірчини. Були й маленькі однокімнатні помешкання, і просторі квартири для великих сімей.
Побут і зручності
У частині будинків ванні та пральні зробили спільними – так дешевше будувати, а мешканці все одно мали необхідне. Каналізації в Хусті на початку будівництва ще не було, її провели лише наприкінці 1930-х.
Довелося рахуватися й з природою. Ґрунтові води в цій місцевості стоять високо, тому від підвалів у частині будинків просто відмовилися.
Де шукати квартал
Вулиці колонії
Чеський квартал лежить недалеко від центру, на захід від головної площі та ринку. Орієнтуйтеся на вулиці Томаша Масарика, Карпатської України, Шевченка, Братиславську. Сюди ж належать Празька, вулиця Сім’ї Петрашко та площа Дмитра Вакарова.
Не музей, а житловий район
Тут досі живуть люди, і це варто пам’ятати. Будинки можна роздивлятися з вулиці, але заходити у двори чи заглядати у вікна не годиться.
Що роздивитися під час прогулянки
Дахи та фасади
Квартал краще обходити пішки, бо з машини половини не помітиш. Перше, що впадає в око, – червонуваті черепичні дахи складної форми. Далі – дерев’яні деталі на фасадах, округлі виступи, маленькі вікна, аркові проходи й шматки старої бруківки.
Матеріали та планування
Зверніть увагу, як поєднуються матеріали: внизу камінь або тиньк, вгорі дерево. І на те, як розставлені будинки. Вони стоять невеликими групами, а між ними колись були подвір’я й зелень. Саме через ці деталі район і отримав своє неофіційне “празьке” ім’я.
Інші чеські будівлі Хуста
Слов’янський дім
Фрейвальд і Бем у Хусті проєктували не лише житло. Їхнє бюро працювало й над Слов’янським домом, у якому помітні ті самі мотиви, що й у Масариковій колонії.
Гімназія 1933 року
За проєктом того ж бюро в 1933 році звели державну гімназію. Триповерхова будівля мала класи, спеціалізовані кабінети та приміщення для фізкультури, а поруч – спортивний майданчик і шкільний ботанічний сад. Тут архітектори показали себе вже як функціоналісти: прості геометричні форми, нічого зайвого.
Колонія сьогодні
Сліди часу
Музеєм колонія так і не стала. За сто років будинки пережили безліч ремонтів: десь поставили пластикові вікна, десь змінили покрівлю, хтось добудував прибудову.
Що збереглося
Проте основне вціліло. Похилі дахи, невисока забудова, композиція фасадів і саме планування вулиць такі ж, як задумували в 1920-х. Якщо знайти старі фото 1920-1930-х років і порівняти із сучасним виглядом, видно, наскільки багато пережило ціле століття.
Що ще подивитися в Хусті
Замок і центр
Хуст – місто з кількома шарами історії: середньовіччя, Австро-Угорщина, Чехословаччина, Карпатська Україна. Над містом височіють руїни Хустського замку, що колись захищав регіон. У центрі збереглися стара забудова та храми різних епох.
Березень 1939-го
У березні 1939 року Хуст став столицею проголошеної незалежної Карпатської України. Тож прогулянку “Маленькою Прагою” легко поєднати з іншими сторінками історії міста.
Поради перед поїздкою
Коли і в чому йти
Найкраще приходити вдень, коли світло добре показує колір фасадів, дерево й черепицю. Взуйте щось зручне, бо подекуди трапляється стара нерівна бруківка. Квиток не потрібен – це звичайні міські вулиці.
Повага до мешканців
Ще раз про важливе: це житловий район. Двори й квартири – не туристичні об’єкти, тож фотографуйте з тротуару і не заважайте людям.
Сто років на кількох вулицях
Будинки зводили як службове житло, а вийшла одна з візитівок Хуста. Планування вулиць, форма дахів, оздоблення фасадів і будівельні матеріали досі розповідають, як місто жило в першій половині XX століття. Мало де на Закарпатті чехословацьку спадщину видно так добре, просто посеред звичайного міського життя.
