Алекс Фергюсон досяг немислимих успіхів за час свого керівництва футбольним клубом “Манчестер Юнайтед” з 1986 по 2013 роки, здобувши цілу низку титулів, серед яких 13 чемпіонських поясів Прем’єр-ліги. Він перетворив команду на справжню машину для перемог, всотавши в себе історію і традиції клубу, які стали невід’ємною частиною його особистості та керівництва.
Його здобутки вражають:
1. Дві перемоги в Лізі чемпіонів.
2. П’ять тріумфів у фіналах Кубка Англії.
3. Чотири виграші Кубка ліги.
4. Додатково підкорені: Клубний чемпіонат світу, Суперкубок УЄФА, Кубок володарів кубків Європи та Міжконтинентальний кубок.
У своїй книзі Фергюсон виділив ключові матчі своєї кар’єри, починаючи від першої перемоги в шкільному фіналі у Гоувені (Глазго) 1955 року, коли йому було усього 13 років, і до завершення тренерської діяльності у 2013 році. Сам він називає цю подію «точкою відліку», тримаючи в руках медаль, отриману після того давнього тріумфу 71 рік тому.
Фергюсон також підкреслює, що його спортивний шлях починався зі складу шкільної збірної Глазго, збірної Шотландії серед школярів та молодіжної команди країни. Він з гордістю дивиться на те, як розвивався від початкових кроків.
Виховання у районі Гоувен він визначає як вирішальний чинник формування себе як особистості. Його впевненість і цілеспрямованість у великій мірі були успадковані від батьків:
– Мати Елізабет надихала вірою у його сили.
– Батько Александр, який працював на суднобудівному заводі на річці Клайд, прищеплював прагнення до досягнень.
Фергюсон зізнається, що його батько був суворим наставником: на відміну від матері, котра люб’язно вітала кожен забитий ним гол, батькові завжди було важливо давати жорстку, але конструктивну критику незалежно від кількості м’ячів.
Перші кроки на професіональному рівні зробив у 16 років, дебютувавши нападником за “Куїнз Парк”. Проте в подальшому кар’єра у “Сент-Джонстон” була непростою: Фергюсон зіштовхнувся з фрустрацією через відсутність ігрової практики і навіть планував залишити футбол, переїхавши до Канади.
Він пригадує:
– «Я не отримував задоволення від гри, часто залишався в резерві, не потрапляв до основного складу.»
– «Я заповнив всі документи, звернувся за спонсорською підтримкою до тітки в Канаді і не сказав батькам про свої наміри.»
Однак доля втрутилася несподівано: наступного дня “Сент-Джонстон”, ослаблений через епідемію грипу, вирушив на матч до “Рейнджерс”. Тоді 21-річний Фергюсон був піднятий до стартового складу і відзначився “хет-триком”, що повністю змінило його професійний шлях. Цей доленосний виступ 1963 року повернув його на правильний курс і вказав шлях до того, щоб стати одним із найвидатніших футбольних менеджерів.
Він також дає поради молоді, наголошуючи на важливості розпізнавання та використання життєвих можливостей:
– «Я б сказав молодим: не пропускайте найголовнішу можливість у житті. Важливо вміти її побачити.»
