Руй Пінту створив Football Leaks у 2015 році з метою, як він сам зазначав, викрити “приховану сторону футболу”. Антоніо Варела згадує запуск цього сайту, ніби це сталося вчора. Португальський журналіст став першою особою, з якою зв’язався Пінту, чиє справжнє ім’я залишалося таємницею протягом кількох років, а в початковий період він був відомий під псевдонімом “Джон”.
Варела пригадує:
– “Це був звичайний вересневий день 2015 року. Я був у редакції португальського спортивного видання Record, коли отримав лист від Football Leaks. Це було дивно. Негайно зайшов на сайт і не міг повірити, що там стільки інформації, про яку раніше не чув і не читав. Ми дійшли висновку, що це надзвичайно важливо.”
Перепублікація матеріалів, отриманих від Пінту, викликала юридичні та етичні суперечності.
– “Ми усвідомили, що Football Leaks отримували інформацію нелегально. Але з моменту публікації на сайті це ставала публічною інформацією”, — пояснив Варела.
– “Ігнорувати це було неможливо. З етичної точки зору це складно, але суспільний інтерес мав більший пріоритет за етичні питання. Такий був наш висновок.”
Пінту не зосереджувався лише на вісімразових чемпіонах Прем’єр-ліги Манчестер Сіті. Ранні розкриття на Football Leaks стосувалися питань, наближених до португальського футбольного середовища, зокрема витоків інформації про Бенфіку та навіть клуб, який підтримував сам Пінту — ФК Порту. Пізніше з’явилися витоки документів і листування, пов’язані з деякими з найвідоміших у світі гравців, клубів та агентів, серед яких Кріштіану Роналду, Ліонель Мессі та Неймар.
Пінту погодився зустрітися з журналістом Рафаелем Бушманом із німецького журналу Der Spiegel. Отримавши довіру, він передав журналісту десятки мільйонів документів. Далі за роботу взялася команда журналістів із редакції Der Spiegel у Гамбурзі, які ретельно опрацювали цю інформацію, створивши одні з найрезонансніших статей, які коли-небудь бачив футбольний світ.
До цієї команди входив Крістоф Вінтербах, журналіст-даних. Він згадує:
– “На початку це було відчуття, ніби дитина в крамниці з цукерками.”
– “Якщо ти футбольний фанат або спортивний журналіст, це неймовірно — бачити оригінальні документи, читати листи, де ведуться переговори, отримувати реальний погляд за лаштунки роботи індустрії.”
– “З наявністю такого роду документів потрібно робити численні перевірки, використовувати спеціальне програмне забезпечення, як це робили ми, щоб помістити все в контекст і визначити достовірність.”
– “Завжди потрібно переконуватися, що матеріали є автентичними, і лише у разі, якщо вони мають суспільний інтерес, можна писати про них.”
У 2019 році Вінтербах особисто зустрів Пінту, який перебував у в’язниці в Лісабоні у очікуванні суду. Він також провів інтерв’ю з Пінту, який перебував під захистом свідка у секретному, суворо охоронюваному місці, описавши організацію цієї зустрічі як “ніби з голлівудського фільму”.
Вінтербах описує Пінту так:
– Невисокий на зріст, з характерними “їжачими” волоссям, зазвичай із рум’яними щоками.
– Молодий, дотепний і веселий, з дружнім і теплим характером при зустрічі.
– Вражаюча особистість, надзвичайно зосереджений і сконцентрований, дуже розумний та ідеалістично налаштований щодо виявлених ним тем.
– Один із найзначущіших інформаторів у Європі, а можливо, і в усьому світі.
Загалом Пінту передав понад три терабайти інформації — це еквівалент близько 3000 томів Британської енциклопедії — для Der Spiegel та інших видань консорціуму Європейських розслідувальних співпраць.
