Як розважалися львів’янки сто років тому? Де черпали модні ідеї, як планували сімейний бюджет, облаштовували оселю та що готували на щодень? Відповіді на ці питання можна віднайти на сторінках часопису «Нова хата» — українського журналу, присвяченого моді, побуту та повсякденному життю, який виходив у період з 1925 до 1939 року.
Про цей жіночий глянцевий журнал міжвоєнного періоду розповіла під час Днів європейської спадщини у Львові дослідниця міської історії Анастасія Нищота-Фостяк. Зустріч відбулася у кав’ярні «Штука», яка вдало передала атмосферу тієї епохи.
### Журнал для свідомої українки
«Нова хата» була націлена передусім на українок, які мешкали у містах. Журнал висвітлював теми світової моди, облаштування інтер’єру, кулінарії, гігієни, виховання дітей і догляду за собою. Водночас він заохочував до активної громадської діяльності, популяризував українську культуру та знайомив читачок із літературою й мистецтвом інших народів. Образ жінки, що поставав зі сторінок видання, був комплексним: інтелектуально розвинена, стильна, вправна господиня, а ще активна учасниця суспільного життя.
Після Першої світової війни Галичина опинилася у складі Польщі. Після польсько-української війни українське суспільство гостро відчувало загрозу асиміляції і прагнуло зберегти національну ідентичність. Українки добре володіли польською та німецькою мовами і могли читати іноземні жіночі журнали. Проте не вистачало видання українською мовою, яке б поєднувало моду, побут, естетику й повсякденне життя. Саме цим вирізнялася «Нова хата» — журнал про сучасний стиль життя з чітким національним культурним акцентом.
Журнал «Нова хата» почав виходити у Львові 1925 року за ініціативою кооперативу «Українське народне мистецтво». Першою редакторкою була Марія Громницька. Спочатку видання виходило щомісяця, а з 1935 року — двічі на місяць. Загалом випущено 229 номерів. Тираж коливався від 3500 до 5000 примірників — це було значно для української преси того часу.
Редакція позиціонувала часопис як ілюстрований, присвячений моді і домашньому господарству. Згодом головним завданням видання стало «плекання домашньої культури». Це був «професійний часопис для жінок», для яких організація домашнього побуту була важливою частиною повсякденного життя.
### Як вести господарство та планувати сімейний бюджет
Однією з основних тем журналу було домашнє господарство. Видання радило ощадливо розпоряджатися фінансами, адже, за підрахунками редакції, через жіночі руки проходило дві третини сімейного бюджету.
Пропагувалася фінансова дисципліна:
– Не купувати товари в кредит.
– Розподіляти кошти заздалегідь.
– Не перевищувати свої доходи в витратах.
– Якщо щось купити неможливо, намагатися обійтися без цього.
Водночас журнал наголошував, що на якісному харчуванні економити не варто. Їжа мала бути поживною, збалансованою, містити білки, жири і вуглеводи. Якщо родина не могла регулярно вживати м’ясо, рекомендувалося збільшити споживання молочних продуктів.
Для сезонних закупів радили відкладати кошти на вугілля для опалення, зимовий одяг і взуття, а також продукти для зимових заготовок: картоплю, огірки, капусту, компоти. Влітку витрати розширювалися за рахунок варення та відпусток. У липні-серпні міська інтелігенція часто виїжджала на місяць або два в села чи Карпати.
Працюючим жінкам допомагала слугиня, оскільки журнал ніколи не розглядав варіант, за якого жінка працювала б увесь день, потім пішла за покупками, а потім прийшла додому і готувала вечерю.
### Від домашнього затишку до модних тенденцій
«Нова хата» радила, як облаштувати помешкання у відповідності з сучасними естетичними напрямками, при цьому не втрачаючи зв’язок із українською традицією. Вишивкою оздоблювали не лише сорочки чи рушники, а й штори, абажури, подушки та інші деталі інтер’єру.
Журнал також надавав практичні поради щодо одягу: публікував модні викрійки, навчав, як декорувати вбрання вишивкою, і підказував, що носити на різні випадки — на щодень, у гості, на чай, карнавал чи весілля. Публікації ілюструвалися чорно-білими малюнками.
Окрему увагу приділяли красі і здоров’ю. Серед авторок була, зокрема, докторка медицини та гінекологиня Софія Парфанович. Розповідали про гігієну, зокрема нове уявлення про гігієну оселі.
### Що готували у львівських господах
Журнал пропонував тижневе меню і рецепти страв на різні сезони року. Серед них були як традиційні, так і досить незвичайні для сьогоднішнього читача. Наприклад, неділя передбачала цитринову зупу на розсолі з кісток зі сметаною та рисом, а влітку можна було приготувати суничну зупу. Також публікували рецепти каштанового торта, кокосових горішків і навіть жаб’ячих лапок, які продавали на львівських ринках.
До співпраці залучали, зокрема, Осипу Заклинську, яка випустила окремі книги з рецептами і косметичними порадами.
### Література, мистецтво і світ за межами Львова
Часопис був також культурним виданням. Публікували уривки з української та світової літератури, зокрема переклади, спеціально створені для журналу. Так можна було прочитати українською мовою, наприклад, французьку повість Франсуа-Рене де Шатобріана «Останній із роду Абенцерагів», твори хорватської письменниці Зденки Маркович, угорського автора Ференца Мольнара та шведської письменниці Елен Кейн, яка писала про виховання дітей.
Також на сторінках часопису були матеріали про історію й культуру України та світу, а також мандрівні нотатки Софії Яблонської.
Значне місце займала реклама, що закликала купувати товари українських кооперативів і виробників, підтримуючи гасло «Свій до свого по своє».
### Українська культура і громадська активність
Незважаючи на акцент на побут, «Нова хата» не обмежувалася приватним життям. Велику увагу приділяли громадській діяльності та національній культурі.
Журнал висвітлював діяльність «Союзу українок», що готував міських жінок до культурно-освітньої роботи в селах. Вони навчали інших жінок основам кооперації, гігієни, ведення дитячих садків, крою, шиття та домашнього господарства.
Українки були активними учасницями міжнародного жіночого руху: делегаток відправляли на Міжнародний жіночий конгрес у Парижі, а у виданні публікували переклади іноземних статей про права жінок.
У останніх числах журналу, напередодні Другої світової війни, обговорювали роль жінки у воєнний час. Серед можливих напрямів були праця в господарстві, протилетунська оборона та надання санітарної допомоги.
Останній номер «Нової хати» вийшов 1 серпня 1939 року, напередодні початку Другої світової.
Після війни прийшла радянська влада, яка прагнула «визволити» українських жінок, як і все суспільство, від народних традицій, витончених манер, домашнього затишку, прищеплюючи новий, пролетарський побут.
