Її знали як першу жінку-танкістку України
Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла у Львові 27 серпня не вміщав усіх, хто прийшов. Рідні, побратими, колеги з академії, курсанти. Ховали Тетяну Кучеряву — військову, кандидатку психологічних наук і викладачку, чиє ім’я в українських медіа майже завжди йшло з приміткою «перша жінка-танкістка».
Після служби процесія рушила на площу Ринок, де відбулося загальноміське прощання. Поховали Тетяну на полі почесних поховань №87 Личаківського кладовища. Вона померла напередодні, 26 серпня, у 39 років.
Служба почалася у 2011 році
Шевченкове, політех, військова кафедра
Родом Тетяна Кучерява із селища Шевченкове на Харківщині, де народилася 24 лютого 1987 року. Училася в Харківському політехнічному, військову підготовку проходила на кафедрі при Військовому інституті танкових військ — тобто до армії прийшла не з нуля, а з технічною освітою й розумінням, куди йде.
У ЗСУ вона вступила 2011-го, коли до великої війни лишалося ще кілька років і жіноча служба в армії була темою радше маргінальною, ніж медійною.
Танкова спеціальність і статус «першої»
Опанувала танкову спеціальність Кучерява у 2015 році. Тоді про неї й заговорили як про першу жінку-танкістку країни: жінки у Збройних силах служили давно, але список бойових посад, доступних для них, був куди коротшим за нинішній.
Заголовки, втім, схопили лише верхівку. За важіль вона сіла після фахової підготовки і надалі просто робила свою роботу, а не позувала для преси.
«Евакуація 200»
Повертати загиблих родинам
З 2016 року Тетяна була заступницею командира гуманітарного проєкту «Евакуація 200» при Управлінні цивільно-військового співробітництва ЗСУ. Робота цього напряму — пошук тіл загиблих українських військових, ексгумації, перевезення й передача рідним.
Це та частина війни, яку не показують у сюжетах про перемоги, і легких днів у ній практично не буває.
Нагороди
Службу Кучерявої відзначили нагородами Міністерства оборони та Генерального штабу ЗСУ.
Наука, психологія, курсанти
Академія сухопутних військ
Через кілька років її професійний шлях повернув у бік військової психології. Тетяна захистилася на кандидатку психологічних наук і прийшла працювати до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Читала соціальну психологію та психологічне відновлення військовослужбовців.
Викладачка, яка знала предмет зсередини
Курсанти слухали її інакше, ніж звичайного лектора, і причина проста: армію, війну, втрати й важкі завдання вона знала не з методичок. Ті, хто в неї навчався, згадують, що Тетяна щедро наводила приклади з власної служби, говорила зрозумілою мовою й охоче лишалася на розмову після пар.
Хвороба, про яку вона не мовчала
Дев’ять місяців
Про смерть дружини повідомив Олег Дундук. За його словами, останні дев’ять місяців Тетяна боролася з важкою хворобою. Українські медіа писали про онкологічне захворювання четвертої стадії.
Дописи у соцмережах
Лікування вона не приховувала й час від часу писала про свій стан публічно. У червні повідомила, що самопочуття суттєво погіршилося. 26 серпня 2026 року Тетяни Кучерявої не стало.

Що лишилося за межами заголовків
Один шлях, а не список ролей
Танкова спеціальність, «Евакуація 200», дисертація, кафедра, тема психологічного відновлення військових — усе це в її біографії не було набором окремих епізодів. Одне виростало з іншого, і саме тому визначення «перша жінка-танкістка» звужує картину, хоч і залишається правдою.
Хронологія
Народилася 24 лютого 1987 року. Прийшла на службу у 2011-му, у 2015-му стала першою жінкою-танкісткою України, з 2016 року працювала в «Евакуації 200», згодом навчала курсантів у Львові. Померла 26 серпня 2026 року у віці 39 років.
У неї лишилися чоловік, син, мама, сестра та інші рідні.