Підвищення тарифів рідко буває популярним кроком. Майже ніхто не отримує задоволення від ухвалення таких рішень, особливо у нинішніх умовах війни, коли кожна гривня на вагу золота для українських родин, а будь-яке здорожчання відчувається болісно. Проте цей матеріал не про просто підняття вартості за воду у місті. Йдеться про причини, через які влада іноді змушена приймати непопулярні рішення, а також про те, чому часто саме найбільш привабливі обіцянки стають для суспільства найдорожчими.
Час від часу у публічному просторі з’являються прості, але оманливі рецепти від деяких популістських політиків:
– «Не підвищуйте тарифи»;
– «Поверніть усе, як було раніше»;
– «Вода має коштувати копійки».
Ці лозунги звучать привабливо, але вони ігнорують основні закони фізики, економіки й здорового глузду. Безоплатних послуг не існує. Якщо споживач не платить повну вартість водопостачання у своїй платіжці, це зовсім не означає, що послуга стала дешевшою. Насправді це вказує на те, що хтось інший — у випадку водопостачання це міський бюджет і ми всі через податки — бере на себе ці витрати.
Дешевий тариф часто не є економією, а радше прихованою формою оплати за послугу. Багато хто пам’ятає часи, коли ціна за кубічний метр води була значно нижчою, але мало хто згадує, що в той період вода подавалася лише кілька годин на добу. Мешканці змушені були заздалегідь заповнювати ванни, каструлі і відра, не знаючи, коли ж прокачають воду наступного разу.
Сьогодні ж ми звикли до іншого формату: достатньо лише відкрити кран, і вода тече безперервно. Це здається настільки звичайним, що рідко замислюємося, що стоїть за цим — сотні кілометрів трубопроводів, насосні станції, свердловини, очисні споруди, працівники, котрі невтомно усувають аварії у будь-який час дня і ночі, та значні витрати на енергоресурси.
Особливою статтею витрат для «Львівводоканалу» є електроенергія. Хоча підприємство майже на третину зменшило споживання електроенергії за останні роки, зростання тарифів на неї призвело до того, що витрати зросли більш ніж у шість разів і сягнули понад 620 млн грн у 2025 році — порівняно з близько 100 млн грн у 2012 році.
Тариф для населення у Львові востаннє переглядали у 2022 році. Станом на той час місто мало один із найнижчих тарифів серед великих українських міст — 25,88 грн за кубічний метр. Цей тариф залишався незмінним роками, хоча «Львівводоканал» щороку подавав до регулятора економічно обґрунтовані розрахунки щодо перегляду вартості послуги.
На сьогодні Львів має один із найнижчих тарифів на водопостачання серед обласних центрів України. Навіть після нинішнього перегляду вартість води залишатиметься однією з найбільш доступних. Місто не прагне наздоганяти найвищі тарифи, а лише частково усуває розрив між реальними витратами та існуючою ціною.
За останні роки майже все змінилося: зросли ціни на електроенергію, будівельні та ремонтні матеріали, паливо, податки. Необхідно забезпечувати гідний рівень оплати праці працівникам, що підтримують роботу ключової інфраструктури. Однак тариф залишився на колишньому рівні, що призвело до критичного фінансового розриву. Сьогодні діючий тариф покриває лише приблизно 62% фактичної собівартості послуг, решту суми підприємство не отримує.
Часто лунає питання: «Чому не компенсувати різницю безпосередньо з міського бюджету?» Відповідь полягає в тому, що це відбувається і нині — Львів щороку виділяє понад 300 мільйонів гривень на компенсацію різниці між економічно обґрунтованою вартістю послуг та тарифом для населення. Проте бюджет міста має обмежені ресурси, адже паралельно фінансує оборону, будівництво укриттів, медичні заклади, транспорт, освітні установи, ремонт доріг та соціальні програми.
В умовах війни фінансові навантаження не зменшуються, а навпаки — зростають. У такій ситуації вибір стає однозначним: або відкрито повідомити громадянам реальну ціну послуги, або довести підприємство до стану, коли воно втрачає платоспроможність і не може виконувати свої функції. За прогнозом, дефіцит «Львівводоканалу» до кінця року перевищить 672 мільйони гривень. Навіть після запланованого підвищення тарифу проблема не повністю зникне — новий тариф лише сприятиме стабільній роботі підприємства.
Серед поширених помилкових уявлень є й теза, що підвищення тарифів — це спосіб заробити. Насправді понад 75% додаткових коштів буде спрямовано на дві основні статті витрат:
1. Електроенергію;
2. Зарплати працівникам, які щоденно забезпечують безперебійне функціонування системи водопостачання.
Світова практика показує: якщо сьогодні не вкладати у модернізацію та підтримання водопровідних мереж, завтра доведеться значно більше витрачатися на аварійний ремонт.
Існує також помилкова думка, що у Львові найдорожча вода. Це спростовується фактами: навіть після перегляду тарифів Львів залишатиметься серед міст з найнижчими цінами на водопостачання серед обласних центрів України. Для порівняння:
– у Бородянці тариф перевищує 139 грн за кубометр;
– у Дніпрі і Вінниці — 81 грн;
– в Ужгороді — понад 91 грн;
– у Тернополі і Дрогобичі — більше 87 грн;
– у Трускавці — близько 100 грн.
Пропонований тариф у Львові становить 56,38 грн, що навіть після підвищення залишає місто у числі найбільш доступних для населення обласних центрів.
Для наочності наведемо ілюстративний приклад: сім’я з двох дорослих і однієї дитини, яка споживає близько 6 кубометрів води на місяць, зіштовхнеться з підвищенням платіжки приблизно на 198 гривень. Це становить трохи більше 4 гривень на людину на день. При цьому родини, у яких витрати на комунальні послуги перевищують законодавчо встановлену частку доходу, матимуть автоматично переглянуті субсидії та пільги.
Незважаючи на те, що це рішення навряд чи знайде підтримку серед усіх, влада має бути максимально відкритою і чесною із громадянами. Популізм пропонує легкі відповіді на складні проблеми: не підвищувати тарифи, не приймати непопулярні кроки, залишати все без змін. Проте наслідки такого підходу неминучі, а рахунок за такі лозунги завжди приходить — і оплачують їх, як правило, конкретні мешканці. Іноді — власними податками, іноді — через застарілі мережі, аварійні ситуації або графіки подачі води.
Місто не прагне повернутися до часу, коли мешканці чекали воду за певним розкладом. Саме тому сьогодні пропонуються складні, хоча й необхідні рішення, які дозволять гарантувати безперебійне водопостачання й збереження водних ресурсів у Львові на роки вперед.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, будь ласка, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
