Район Городоцької
Протягом першої половини XX століття, до початку Другої світової війни, на місці сучасних торгових кіосків та кафе навпроти торгового центру «Магнус» розташовувався безперервний житловий квартал, який простягався від перехрестя вулиць Городоцької та Куліша. До 1964 року, перед створенням прохідної Львівського слідчого ізолятора, тут існувала вулиця Біласа, що з’єднувала вулицю Шпитальну з Городоцькою.
На території сучасного Інституту внутрішніх справ, зведеного в 1980-х роках за адресою Городоцька, 26, раніше стояли дві адміністративні споруди Міського суду, збудовані в період Польщі. На перехресті вулиць Городоцької та Озаркевича, навпроти будинку № 85, до початку війни знаходився житловий квартал.
Також варто відзначити, що будівля Управління Львівської залізниці, зведена у 1970-х роках на вулиці Листопадового Чину, розташована на місці колишніх житлових будинків. На початку вулиці Кульпарківської, з північного боку перетину з Городоцькою, розміщувалася Городоцька рогатка. Між будинками № 203 та № 205 на вулиці Городоцькій, на південь відходила частина вулиці Фабричної, що існувала до 1958 року. На місці будинку № 209, збудованого у 1957 році, колись стояла українська церква Святих Андрія і Володимира.
Район Привокзальної
Перед початком Другої світової війни навпроти Головного залізничного вокзалу знаходився великий сквер із кількома адміністративними будівлями. Територія, де нині розташовані будівлі ВО «Електрон», раніше була пустирем з житловими будинками. Між будинками № 48 і № 50 по вулиці Олени Степанівни і будинками № 31–33 по вулиці Стороженка паралельно сучасній вулиці Щекавицькій простягалася вулиця Приватна Дорога, відома з 1914 року. З 1930-х років вона мала назву Верстатна, а під час німецької окупації — Кобилянськаґассе. Вулиця існувала до 1965 року, тоді ж почалося зведення корпусу заводу «Електрон», завершене у 1968 році.
Між вулицями Шептицьких, Степана Бандери та Митрополита Андрея до війни розташовувалися сецесійні будівлі товарних складів. В радянський період на цій території у глибині встановили Дошку пошани передовиків праці Залізничного району, яка нині замінена пам’ятником Степанові Бандері. Поруч збудували Літній кінотеатр № 2 («Маяк»).
Територію сучасних корпусів Політехнічного університету, побудованих у 1970-х роках, раніше займав сад монастиря Святого Серця (Сакракерок) із будівлями, більша частина яких не збереглася. У 1960-х через сад проклали частину вулиці Митрополита Андрея до перехрестя з вулицею Степана Бандери і Антоновича.
Східна сторона вулиці Горської, навпроти Привокзального ринку, перед війною була цілковито забудована. Паралельно до вулиці Городоцької, між заводом телеграфної апаратури та Привокзальним ринком, знаходився Городоцький цвинтар. На його місці у кінці 1930-х років спорудили Палац залізничників (РОКС), а пізніше, у повоєнний період, з’явився таксопарк.
Нині вулиця, що з’єднувала Городоцьку з Палацом залізничників, не має офіційної назви. З 1920-х років вона називалася Улятовського, а у радянський період до 1950-х років – Сокальська. Паралельно вулиці Улятовського, на території сучасного заводу телеграфної апаратури, проходила вулиця Конфедератська, що з’єднувала Городоцьку з Городоцьким цвинтарем. Від 1950 року вона мала назву Лисянська, і була ліквідована у 1958 році.
Частина вулиці Федьковича тепер завершується на перехресті з вулицею Пастернака. Наприкінці 1950-х років ділянку між вулицями Пастернака і Смаль-Стоцького було знищено, включивши її в територію заводу телеграфної апаратури. Часина вулиці від Смаль-Стоцького до Боберського у 1979 році отримала назву Корнійчука, а з 1991 її перейменували на Поліщука.
Колишньою територією заводу кінескопів, між вулицями Залізняка та Героїв УПА, проходила вулиця Даниловичів, яка від 1945 року мала назву Дачна, але була включена в заводську територію у середині 1950-х років. Аналогічно, між вулицею Героїв УПА і перехрестям Антоновича та Ожешко проходила вулиця За Рогаткою, частина якої від 1946 року називалась Чекаліна.
Старе Жовківське передмістя
На території між вулицями Підмурною, Старою, Удатного і Сянською раніше знаходився житловий квартал, який переважно зруйнували під час Другої світової війни. На перетині вулиць Підмурної і Сянської стояв будинок, а східна частина вулиці Підмурної до війни була повністю забудована. На місці нинішнього скверика зі східного боку вулиці Старої перебував великий житловий квартал. За ним пролягала вулиця Махабеушів (з 1871 року, з 1946 — Пінська). По іншій стороні цієї вулиці розташовувався квартал житлових будинків, з якого сьогодні збереглися лише будинок № 20 по вулиці Сянській та будинок № 5 по вулиці Підмурній.
Вулиця Пінська, яка з’єднувала вулиці Сянську з Овочевою (яка проходила через пізніший ринок «Добробут»), існувала до 1992 року. У свою чергу, вулиця Овочева пов’язувала вулиці Стару і Підмурну. Між вулицями Старою, Овочевою, Підмурною та площею князя Осмомисла раніше розміщувався значний житловий квартал, який було зруйновано під час війни і в повоєнний період, а останні будинки знесли наприкінці 1980-х років.
До 1942 року на площі Старий Ринок стояла синагога прогресистів, зруйнована під час нацистської окупації. Між вулицями Льва, Замковою, Кривоноса і Пішою перебував сад монастиря Бенедиктинок. До початку 1950-х років цей сад був продовженням вулиці Пішої, де також збудували кілька приватних будинків. У 1957 році тут відкрили середню школу № 19, а монастирський мур зі сторони вулиці Замкової демонтовано. Сьогодні частина саду належить ліцею «Галицький» (колишня школа № 19), а інша частина — Меморіалу пам’яті Героїв Небесної Сотні під назвою Сад Живої пам’яті Героїв АТО.
Під час і після війни була зруйнована значна частина будинків непарної сторони вулиці Чорноморської та майже вся парна сторона. Один із будинків на парній стороні, де зараз розташований дитячий майданчик, обвалився на початку 1950-х під час проїзду колони важких танків.
Також непарна сторона вулиці Мосяжної, де нині розташований скверик, була зруйнована під час Другої світової війни. Район сучасного скверика на вулиці Вічевій, що прилягає до площі Данила Галицького, раніше займав маленький квартал житлових будинків, який знищили під час війни.
Район Високого Замку
На території на схід від комплексу Львівського телецентру до 1939 року стояла будівля ресторану. У південній частині вулиці Довбуша до будинку № 24 була безперервна забудова, а між будинками № 24 та № 26 (Церква Усіх Святих, колишній костел Св. Войцеха) стояли два житлові будинки.
Бічна вулиці Лісної переважно забудована особняками, зведеними у радянський період і сучасний час. У 1970-х роках через територію парку проклали асфальтовану дорогу від вулиці Барвінських до будівлі Охматдиту.
Район Левандівки
Територія, де нині розташований Левандівський парк, до середини 1950-х років використовувалася під житлову забудову. Сучасний ставок на схід від вулиці Ганкевича був викопаний у повоєнний період. Житлові квартали на північ від вулиці Повітряної і між вулицями Повітряною і Левандівською виникли у другій половині 1950-х років. Вулицю Левандівську від вулиці Широкої до залізничного мосту проклали також у 1950-х роках. До війни вулиця Повітряна сягала залізничного мосту.
Житлова та промислова забудова між вулицями Сяйво, Широкою, Гніздовського і Рудненською сформувалася у 1950-х–1980-х роках. Ділянка №№ 2–8 по вулиці Сяйво до 1981 року належала до вулиці Кленової, а за польських часів – до вулиці Білогорської. Паралельно колії від колишньої вулиці Кленової на північний схід до перетину з вулицею Широкою простягалася зараз зникла вулиця Білогорська, на місці якої нині розташована суцільна промислова забудова. Між початком вулиці Сяйво і вулицею Кузневича за польських часів були два квартали житлової забудови, що належали до вулиці Городоцької, а в радянські часи тут був невеликий парк.
На головному фото показано вулицю Городоцьку на початку XX століття.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.
