Англійська збірна на чемпіонаті світу демонструвала свої найкращі якості завдяки видатним виступам двох лідерів: капітана Гаррі Кейна та Джуда Беллінгема. З 14 забитих голів команди на турнірі ці двоє оформили 12, по шість кожен, решту голів на рахунку Маркуса Рашфорда та Ентоні Гордона.
Томас Тухель стикнувся з проблемою у вигляді хвороб та травм двох гравців Арсеналу — Деклана Райса та Букайо Сака, що суттєво знизило ефективність пари, на яку він покладався. Джон Стоунз залишається футболістом високого класу, однак вже досяг 32-річного віку, а в цілому англійська команда виглядає надійною, проте не вражає блиском.
Варто відзначити, що англійська збірна не має класу, що проходить через усю команду, як, наприклад, фіналісти чемпіонату світу та чемпіони Європи Іспанія, або Франція зі своїм зоряним атакуючим потенціалом. Водночас їм бракує внутрішньої жаги, непохитної віри в перемогу, притаманної Аргентині, підсиленої геніальністю Ліонеля Мессі.
Це призводить до того, що виступи Англії на чемпіонаті обмежуються окремими яскравими моментами, а загальна картина не відзначається стабільністю. Наприклад:
1. У матчі з Демократичною Республікою Конго в 1/16 фіналу команда програвала до пізніх хвилин, але двома голами Кейна зуміла врятувати положення.
2. У півфінальному протистоянні проти Норвегії, коли Англія поступалася, Беллінгем став рятівником, оформивши дубль.
Саме після цих ігор Тухель висловив визнання англійському менталітету, але різко розкритикував брак якості в грі.
Варто віддати належне збірній за одну з видатних перемог на чемпіонаті — перемогу над Мексикою в умовах несприятливої атмосфери на стадіоні «Ацтека» в Мехіко-Сіті. Однак чи дійсно команда демонструвала високий рівень майстерності?
На це можна відповісти ствердно лише, враховуючи приблизно 30 хвилин другого тайму в переможному поєдинку з Хорватією (4:2) на початку групового етапу. В інших моментах, зокрема у грі з Конго, англійці фактично були на межі поразки, доки Кейн не врятував команду.
Незважаючи на наявність у складі досвідчених та технічно обдарованих гравців, зокрема Райса та Еллота Андерсона в центрі поля, команда Тухеля не має здатності повністю контролювати м’яч і керувати темпом гри проти сильних суперників. Тренер неодноразово підкреслював важливість володіння м’ячем:
– Він зазначав, що контролювати м’яч та перебіг гри — це суттєвий фактор.
– Наголосив, що це не є вродженою рисою англійців, на відміну від іспанців, аргентинців чи бразильців.
– Втім, вірить у потенціал команди, що видно по тренуванням і зборам.
Це пояснює численні невдачі команди, особливо в протистояннях з командами, яких не вважали фаворитами. Згадаймо принизливу поразку від Хорватії у півфіналі чемпіонату світу 2018 року в Москві, коли англійці були розгромлені по грі.
Незважаючи на певне несправедливе таврування англійців як «трикутників на легких суперниках», статистика їхньої гри проти найсильніших команд у вирішальні моменти свідчить про наявність як слабкостей на полі, так і проблем у тренерському штабі.
Особливе значення в цій проблемі має статистичний факт, який критикує тактику Тухеля: від моменту, коли Ентоні Гордон вивів команду вперед у півфіналі чемпіонату світу після 55 хвилин, до переможного голу Лаутаро Мартінеса в доданий час володіння м’ячем у англійців склало всього 12%. Це яскраво ілюструє відсутність контролю над грою.
Стиль гри, який Тухель побудував за зразком Прем’єр-ліги, базується на:
1. Чотирьох захисниках.
2. Опорній парі в центрі поля (Райс та Еллот).
3. Беллінгемі на позиції плеймейкера.
4. Двоє традиційних крайніх нападників.
Хоча такий підхід діє у футболі на національному клубному рівні, на світовій арені й високому рівні чемпіонату світу його явно недостатньо.
Англійці демонструють фізичну силу і мають солідний технічний арсенал, але, крім Кейна та Беллінгема, майже не мають гравців з особливим «фактором успіху», які б могли схилити шальки ваг у важливих матчах.
Для Футбольної асоціації постає серйозна дилема, оскільки вже було випробувано багато підходів:
– Тухель сприймався як протилежність Гарету Саутгейту, хоча Саутгейт привів збірну до двох фіналів Євро та півфіналу чемпіонату світу.
– Німецький наставник вважався наставником світового класу, здатним усунути консерватизм, що раніше стримував розвиток англійців.
– Від нього очікували ключову різницю між черговою прикрою невдачею і справжнім успіхом.
Проте під час півфінального матчу чемпіонату світу, коли Англія вигравала і контролювала хід гри, Тухель обрав тактичне відступлення, що могло викликати вболівальників бажання повернути Саутгейта.
