Після того, як Гордон вивів Англію вперед у цій новій буремній главі давнього і жорстокого протистояння, Тухель обрав тактику оборони. Ця стратегія вже приносила збірній Англії успіх у матчах на вибування проти Мексики та Норвегії, але проти команди, натхненної Ліонелем Мессі, вона виявилася неефективною.
За 18 хвилин до завершення зустрічі Тухель замінив голеадора Гордона на захисника Езрі Консу і перейшов на схему з п’ятьма захисниками. У подальшому він випустив Ніко О’Рейлі і Дена Берна замість Деклана Райса і Ріса Джеймса. Однак одразу стало зрозуміло, що тактичне рішення Тухеля було невдалим: воно лише стимулювало тиск з боку аргентинців, які й зрівняли рахунок, а згодом і виграли. Відповідальність за це в першу чергу лежить на тренері.
Є статистика, яка найбільш красномовно засуджує обрану Тухелем тактику — під час відрізка матчу від моменту виходу Англії вперед і до переможного гола Мартінеса англійці володіли м’ячем лише 12% часу.
З огляду на гостру потребу в атаці наприкінці зустрічі, Тухель провів останню заміну вже на 96-й хвилині, випустивши Івана Тоні — це була його перша поява на турнірі. Проте і цей крок викликав дискусії. Дехто припускає, що Тоні був взятий до складу лише для можливого серії пенальті, яка так і не відбулася.
Також не вщухають суперечки щодо вибору Тухелем гравців оборони, особливо на позиції правого фулбека. Тренер поставив на травматичного Ріса Джеймса, однак коли захисник «Челсі» змушений був пропустити через пошкодження, ця позиція стала проблемною. Місце правого захисника перетворилось на «музичні стільці» між Джаррелом Куанса (який спочатку отримав травму в матчі проти Панами, а пізніше був вилучений у грі з Мексикою), Джедом Спенсом і Езрі Конса, допоки Джеймс не повернувся до складу для півфіналу.
Водночас, Трент Александер-Арнольд, чиї природні таланти ігнорувалися Тухелем через сумніви щодо його оборонних здібностей, залишався поза увагою тренера. Критично буде переглянуто і рішення не залучати до основної заявки таких креативних футболістів, як Коул Палмер і Філ Фоден — хоча з урахуванням їхніх не найкращих сезонів відповідно в «Челсі» та «Манчестер Сіті» це, можливо, було передбачуваним — а також Моргана Гіббса-Уайта з «Ноттінгем Форест».
Щодо Джордана Хендерсона, який достроково завершив участь у турнірі через перелом руки, отриманий під час святкування перемоги над Мексикою, він виносився до складу здебільшого за його авторитет і вплив у команді, але не розглядався як ключовий виконавець на полі. Якщо ж Тухель так високо цінував у ньому професіоналізм і лідерські якості, виникає питання, чому він не включив Хендерсона до тренерського штабу, звільнивши тим самим місце для молодшого, більш креативного футболіста.
Цей день став важким для Англії та піддав радикальній перевірці тактичні підходи Тухеля. Події, що відбулися, підштовхують до висновку: насправді переміна керівництва не завжди означає зміни у стилі та підходах команди.
