Незалежно від того, чи завершиться виступ Франції на чемпіонаті світу третім світовим титулом, мало хто згадає про невдалий пенальті Кіліана Мбаппе у матчі-відповіді чвертьфіналу проти Марокко. Гра у Фоксборо на той момент була безгольовою, коли Мбаппе був збитий Нусайром Мазрауі. Капітан збірної Франції зробив паузу в розбігу, поглянув на голкіпера Яссіне Буно та подав слабкий удар, який воротар легко відбив.
На шістдесятій хвилині Мбаппе виправився, здійснивши неймовірний вигинний удар, що зламав опір міцної марокканської оборони. За шість хвилин після цього Усман Дембеле подвоїв перевагу Франції, забезпечивши впевнену перемогу 2:0.
Однак ця рання помилка, нетипова для спільного найкращого бомбардира турніру, змушує замислитися над тим, чи не варто гравцям відмовитися від так званих «стастерінгових» ударів з 11 метрів.
Серед речей, які консерватори футболу категорично не терплять у сучасній грі, можна виокремити такі елементи, як:
– невпевнені розбіги до мяча при виконанні пенальті;
– використання воротарями рукавиць разом з короткими рукавами;
– симуляції падінь (дайвінг);
– система відеоасистентів (VAR).
Чіткої офіційної дефініції «стастерінгу» немає, але згідно з правилами ФІФА гравець може зупинятись чи імітувати рухи під час розбігу, лише не безпосередньо перед ударом.
Історично цей прийом застосовували такі зірки світового футболу, як Джон Олдрідж, мексиканська легенда Уго Санчес і сам Пеле, намагаючись створити перевагу, хоча іноді це може обернутися проти виконавця, якщо воротар не кинеться у стрибок завчасно.
Мбаппе приєднався до списку футболістів, серед яких Бруно Гімараеш, Йорген Странд Ларсен, Ліонель Мессі та Гаррі Кейн (хоча останній зміг повторно виконати пенальті проти Хорватії без стастерінгу і забив) — всі вони змарнували свої штрафні удари через «запинки» під час підходу.
За статистикою, з 26 пенальті із «стастерінгом», виконаних під час цього чемпіонату світу (включно з серіями післяматчевих пенальті), 11 не увінчалися результатом, що дає коефіцієнт реалізації на рівні 57%.
Коментатор Айен Райт на каналі ITV зазначив:
«Цей стиль виконання пенальті, що базується на стастерінгу, здається, набирає обертів. Воротарі, очевидно, пристосувалися до нього».
Однак певні футболісти успішно користувалися цією технікою, серед яких:
– Марко Арнаутович;
– Рауль Хіменес;
– Неймар;
– Кіліан Мбаппе;
– Кріштіану Роналду;
– Йоане Вісса;
– Кай Хаверц.
Водночас, з 35 пенальті, виконаних без «запинок» при розбігу, забито 24, що свідчить про коефіцієнт влучності 68%.
В цілому цей чемпіонат світу виявився складним для гравців, які сподівалися реалізувати штрафні удари з 11 метрів:
1. 30% пенальті, виконаних не в серіях післяматчевих ударів, були промахами — це другий найвищий показник із часів фіксації даних з 1966 року.
2. Якщо врахувати і пенальті у серіях післяматчевих ударів, тоді рівень промахів зростає до 35%, що є рекордом за цей період.
За словами колишнього вінґера збірної Шотландії Пета Невіна в ефірі BBC Radio 5 Live:
«Відбувається справжнє змагання озброєнь. Забити пенальті зараз набагато складніше, адже воротарі стали більшими і більш атлетичними».
Він додав:
– «Якщо воротар робить вибір правильно, потрібно направляти м’яч з великою швидкістю у бокову сітку, і навіть тоді шанс на відбиття висока».
– «Добре виконаний пенальті вже не є гарантією забитого голу, тому потрібно переглядати тактику. Треба примусити воротаря рухатися у неправильний бік — саме тому застосовують стастерінг».
– «Звісно, воротарі мають всі дані, знають переваги кожного виконавця, тому неможливо приховати свої вподобання. Іде постійна боротьба за перевагу».
Пет Невін підкреслив і специфіку підготовки Мбаппе:
«Він знає свою головну перевагу — ретельну підготовку. Має певний порядок виконання — наприклад, розташування м’яча перед ударом. Сьогодні він повторив цей ритуал двічі, але проблема в тому, що цього разу довелося зробити його втретє, і саме тоді він промахнувся».
