Європейський суд з прав людини відмовив Галині Нозі у захисті права власності на земельну ділянку у Брюховицькому лісі біля Львова, визнавши законним її вилучення без виплати компенсації. Відповідне рішення було ухвалене 19 березня 2026 року.
Справа має довгу історію, що розпочалася навесні 2004 року. Тоді Брюховицька селищна рада Львівської області, якою керував Іван Сало, змінила цільове призначення лісової ділянки із «державних лісових земель» на «селищні рекреаційні землі» та надала її в оренду приватній компанії. Водночас, за законодавством, для таких змін необхіден дозвіл Кабінету Міністрів України. Йшлося про приблизно 8 гектарів землі, які передали компанії «N» для зведення житлових і спортивних об’єктів.
Прокуратура, посилаючись на законодавство, звернулася до суду з позовом про оскарження приватизації цієї ділянки, оскільки вона належала до земель лісового фонду. Втім, незважаючи на тривалі судові розгляди, у грудні 2008 року Галина Нога придбала 0,23 гектара землі у компанії «N» на підставі договору купівлі-продажу приблизно за 6,8 тисяч євро (близько 75 тисяч гривень за курсом того часу), тоді як оціночна вартість ділянки становила 48,5 тисяч євро. У 2009 році вона офіційно отримала право власності на цей наділ.
Ключове рішення у цій справі було винесене 22 червня 2016 року. Після звернення прокуратури суди трьох інстанцій постановили повернути земельну ділянку державі, підкресливши, що вона відноситься до земель лісового фонду, розпоряджатися якими має виключно Кабінет Міністрів України. У червні 2017 року жінка звернулася до суду з позовом проти сільської ради та уряду, вимагаючи відшкодування вартості втраченого майна. Однак судові інстанції відмовили у задоволенні позову, пояснивши, що компенсацію вона мала вимагати безпосередньо у компанії «N», з якою укладала договір купівлі-продажу.
У підсумку Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу, відзначив такі моменти:
– Перебіг суперечок навколо земельної ділянки тривав роками.
– Ділянка мала характерні ознаки лісових земель.
– Вартість землі суттєво перевищувала суму, за яку її придбала заявниця.
– Заявниця не подбала про належну перевірку законності договору купівлі-продажу.
Суд дійшов висновку, що права заявниці не було порушено, оскільки вона прийняла відповідні ризики, пов’язані з угодою, і не забезпечила собі достатній рівень юридичної гарантії. Таким чином, відмова у задоволенні позову ґрунтується на ігноруванні заявницею необхідності ретельного вивчення правового статусу придбаної земельної ділянки.
Якщо ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для повідомлення про неї.
