Зовні – вигуки проти режиму та футбольної збірної. Всередині – гучні оплески на підтримку гравців. Радість, коли Іран забив гол, двічі відновлюючи рівновагу й зрівнюючи рахунок із Новозеландією — 2:2.
У трибунах було тисячі іранських прапорів. Здалеку вони здавалися ідентичними, проте з близької відстані розкривали зовсім різні історії:
– Одні несли офіційний прапор Ісламської Республіки Іран.
– Інші демонстрували символ Лева і Сонця.
– Усі вони були одягнені в національні кольори Ірану.
Саме з таким внутрішнім протистоянням довелося зіткнутися футболістам: Іран всередині себе.
Із цією складністю погоджується Ірансько-американка Самане, яка мешкає в США вже понад десять років, і каже:
1. «Я тут, щоб підтримувати Іран, але не режим. Я сумую за своєю батьківщиною».
2. Вона зізнається, що розплакалась, почувши державний гімн Ірану.
Для Самане це особисте: батько поруч, а мати залишилася в Ірані через бюрократичні перепони та обмеження на поїздки, введені адміністрацією Дональда Трампа. Вона постійно турбується про маму й боїться повернутися на батьківщину.
Суперечності відчувалися протягом усього матчу:
– Коли Новозеландія вийшла вперед, частина глядачів, що виступають проти режиму, святкували, розмахуючи прапорами Лева і Сонця.
– Зовні стадіону політичні протистояння знову ставали центральною темою.
Так, Ніні, яка висловлюється щодо останніх домовленостей між Вашингтоном і Тегераном про припинення війни між США та Іраном, заявила:
– «Ми не хочемо жодних угод».
– «Народ Ірану заслуговує на зміну режиму. Лише в Тегерані на вулицях вбивали людей».
Фарімах, одягнена у футболку з емблемою Лева і Сонця, додає:
– «Ми не можемо нормалізувати те, що сталося в січні, через спортивну подію».
– «Ця команда не відображає волю народу Ірану».
Поруч стояв Куруш із імпровізованою петлею на шиї і пояснював:
– «Це символ проти страти сміливих і невинних людей в Ірані».
Він, як і багато інших незгодних зіграним матчем, вважає, що футболісти репрезентують не народ, а режим.
Водночас самі гравці цю позицію заперечують. Перед грою нападник Мехді Таремі заявив:
– Команда грає для всіх іранців — як тих, що залишилися вдома, так і тих, хто перебуває за кордоном.
– Вони уникають політичних провокацій.
Деякі вболівальники, які заходили на стадіон, підтримали цю думку.
Так, Ірансько-американський фанат Мустафа, незважаючи на напруженість між його рідною та країною проживання, переконаний, що футбол має об’єднувати людей:
– «Футбол — це про дружбу, культурні взаємозв’язки і вміння відкладати політику убік», — додав він, прямуючи всередину стадіону.
