Район Зеленої – Стуса
Світлина початку ХХ століття, що ілюструє цей текст, є по-справжньому унікальною, адже вона демонструє той Львів, якого сьогодні вже не існує. На знімку зображена вулиця Зелена на ділянці, де вона вигинається і прямує вгору, перетинаючись із вулицею Водогінною. Вулиця, що піднімається вгору ліворуч, — це Ольги Басараб. На ній видно дві будівлі: вища — колишня гімназія Святої Софії, збудована 1883 року, нині середня школа №49; нижча — відділення психоневрологічного диспансеру. Ліворуч нині розташований протяжний шестиповерховий гуртожиток Львівського вищого професійного політехнічного училища, побудований у 1972 році, а на світлині ця ділянка ще була пустирем.
Увагу привертає те, що жодна з будівель на лівій стороні переднього плану фото не збереглася до нашого часу. Натомість там зараз розташовані п’яти- та шестиповерхові житлові будинки типу «хрущовок», зведені у 1960-х роках. На світлині відсутній гуртожиток Академії ветеринарної медицини, збудований наприкінці 1920-х років на розі вулиць Ольги Басараб і Водогінної, а також офісні будівлі радянського періоду на Водогінній. Водночас майже по центру знімка помітна будівля Львівводоканалу, побудована у 1912 році, а правіше, серед зелені, знаходиться колишній будинок Товариства легкої смерті (за Польщі), який згодом став кінотеатром «Зірка» у радянський період, а ще недавно функціонував як нічний клуб «Пікассо».
Варто зазначити, що верхня частина вулиці Ольги Басараб, яка з’єднує вулицю Патріарха Любомира Гузара з вулицею Тарнавського, була прокладена у повоєнний період. До Другої світової війни відрізок вулиці Тарнавського від вулиці Басараб до Зеленої був пустирем.
Територія, сусідня південно-західній стороні стадіону «Україна», до Другої світової війни займалася фільварком Снопків із комплексом будівель. Приблизно за 100 метрів на схід від стадіону у парку Снопківському до кінця 1950-х років функціонували кілька цегелень. Також від будинку №113 по вулиці Зеленій до колишнього винзаводу через лісопарк Погулянка пролягала дорога, яка зараз не існує.
На південній стороні вулиці Стуса в районі нинішніх будинків №10 і №12 до Другої світової війни розташовувався великий ставок розміром 70 на 30 метрів. Позаду нього, у напрямку до басейну «Динамо», струменіла річка Полтва, яка тоді мала приблизну ширину 5 метрів. Сихівська рогатка знаходилася на місці сучасного житлового будинку за адресою вулиця Зелена, 140.
Потік Пасіка свого часу протікав під землею між кінцем вулиці Вахнянина і вулицею Погулянки. Стадіон на перетині вулиць Аральської і Ольжича, що існує нині, у міжвоєнний період належав спортклубу «Віс». Північний рукав річки Полтва починався біля сучасного будинку на вулиці Дністерській, 1а, а південний — за кілька метрів на захід від залізничної колії неподалік будинку 182 на вулиці Зеленій. Річка далі текла паралельно вулиці Раковського на захід до перетину сучасних вулиць Стуса і проспекту Чорновола.
Район вулиці Сахарова
Свого часу на місці сучасного Палацу спорту «Динамо» на вулиці Вітовського стояла будівля Лижв’ярського товариства. До створення Парку культури імені Богдана Хмельницького у 1950-х роках нинішня вулиця Зарицьких пролягала наскрізно до вулиці Героїв Майдану за будівлею СБУ.
Вулиця Метрологічна до середини ХХ століття повертала та виходила на вулицю Нечуя-Левицького, проходячи через територію нинішнього дитячого садка 1960–1970-х років і житлового будинку 1950-х років.
Площа Згоди існувала на перетині вулиць Японської та Єфремова до кінця Другої світової війни.
Район Коновальця – Чупринки
До Другої світової війни вулиця Труша проходила від перетину з вулицею Рудницького наскрізь до вулиці Чупринки. У повоєнний період на цьому місці було обладнано парк Піскові Озера (до 1990-х років — Алтайські Озера) з двома водоймами. Через це змінився напрямок вулиці Гординських, яка в міжвоєнний період перпендикулярно з’єднувалася з вулицею Труша, а тепер огинає водойму, спрямовуючись до вулиці Чупринки.
Сьогодні вулиця Перемиська є глухим кутом, тоді як у польський період вона пролягала наскрізь до вулиці Коновальця. До середини 1960-х років через неї пролягала вулиця Переїзд (колишня Остроленцька бічна, з 1933 року – Переїзд), що з’єднувала Перемиську і Повстанську. У 1960-х роках цей район було забудовано чотириповерховими «хрущовками», і вулиця Переїзд зникла.
Район Стрийської – Княгині Ольги
До Другої світової війни на місці сучасних будинків №7 і №9 на вулиці Княгині Ольги стояла будівля Вулецької рогатки.
Горішня частина Стрийського цвинтаря до війни охоплювала територію колишнього монумента Слави радянським воїнам, музей радянських військ, верхню частину вулиці Лижв’ярської, а на заході межувала з лінією фасаду головного корпусу Національної академії сухопутних військ. За радянської доби цвинтар було повністю ліквідовано.
Вулиця Відкрита за польських часів проходила через територію нинішнього заводу «Львівприлад» і виходила на вулицю Стрийську навпроти алеї парку, що веде до колишнього кінотеатру «Львів». У той час вулиця Комаринця з’єднувалася з вулицею Відкритою. Верхня ділянка вулиці Сахарова проходила іншим маршрутом місцевості заводу «Львівприлад» на північ до вулиці Відкритої. На початку 1960-х вулиця Сахарова змінила напрямок — від перетину з вулицею Бойківською вона з’єдналася з вулицею Стрийською бічною, вийшовши на вулицю Стрийську. Територія заводу «Львівприлад» до його зведення була парковою зоною.
Український стадіон «Сокола-Батька» розташовувався у південно-західному куті Стрийського парку на місці нинішньої станції дитячої залізниці.
Потік Вулецький бере початок у парковій зоні приблизно за 80 метрів на південь від залізниці, протікає уздовж тоді ще не створеної вулиці Бойківської і на перетині з вулицею Сахарова на місці нинішньої автостоянки йде під землю. Його ширина сягала 10 метрів.
На місці 9-поверхового будинку за адресою вулиця Стрийська №78, на перехресті з вулицею Сахарова, раніше знаходилася будівля Стрийської рогатки.
Львівська радіостанція з передавальною вишкою, зведена у 1930 році, розташовувалась на території Стрийського парку неподалік вулиці Франка, через дорогу від колишнього Будинку культури «Львівенерго».
Сучасна будівля Податкової адміністрації, розташована між вулицями Стрийською, Чмоли та Козельницькою у районі Інституту українознавства, колись була місцем стадіону футбольної команди «Чарні». Навпроти, на західній стороні вулиці Стрийської, був стадіон команди «Погонь» і парк Товариства рухових забав, що донедавна був територією військової частини. Територія сучасного містечка Політехніки між вулицями Лазаренка і Бойківською раніше займалася поселенням Вулька.
Піскові Озера та ставки в районі вулиць Княгині Ольги, Музики, Бойчука, між вулицями Янева, Володимира Великого і Стрийською з’явилися у повоєнний період. Східна сторона вулиці Стрийської від перетину з колією до вулиці Володимира Великого була забудована житловими будівлями. Вулиця Освицька пролягала через територію сучасного автобусного заводу до станції Персенківка.
Вздовж вулиці Козельницької від станції Персенківка до Стрийського парку, приблизно по лінії сучасної дитячої залізниці, пролягала залізнична колія, розібрана на початку 1970-х років. Вона слугувала для доставки товарів до павільйонів виставки Східних Торгів у міжвоєнний та повоєнний періоди.
Між сучасними будинками №17 і №19 на вулиці Персенківка стояв монумент польським воїнам, які загинули в українсько-польській війні 1918–1919 років.
Між Любінською і Кульпарківською
Між вулицями Любінською і Кульпарківською, на південь від залізничної колії у районі, що до Другої світової війни називався Мала Сигнівка, на території сучасної вулиці Садової до кінця 1950-х років були поодинокі індивідуальні довоєнні забудови.
У західних околицях вулиць Вечірньої і Пустомитівської до початку 1960-х знаходилося озеро або колишній ставок Батярівки розміром близько 100 метрів у довжину та приблизно 50 метрів у ширину.
Сучасна вулиця Скнилівська до Другої світової війни продовжувалася на північний схід до перетину з вулицею Садовою.
Старий Кульпарківський цвинтар мав форму видовженого прямокутника, розташованого з півночі на південь. Він займав площу між сучасними будинками вулиці Володимира Великого №117 і №113 на півночі, а на півдні межа проходила перед церквою Володимира і Ольги. Західна межа тягнулася від будинку №4 вулиці Симоненка до теперішньої поліклініки, східна — уздовж будинків №1 вулиці Симоненка та №101 вулиці Володимира Великого. Сучасна вулиця Симоненка розташована посередині колишньої території цвинтаря. Дорога на Кульпарківський цвинтар пролягала від вулиці Перфецького, 7 на південь до будинку №117 на вулиці Володимира Великого.
Вулиця Перфецького мала продовження від вулиці Куровця (колишня Боткіна) до вулиці Княгині Ольги в проміжку між вулицями Бойчука і Володимира Великого. Тут, окрім вулиці Кульпарківської, зосереджувалася основна забудова селища Кульпарків. Вулиця Княгині Ольги, що раніше носила назву Вулецька дорога, від перетину із залізницею прямувала ламаною лінією на південь, а від перетину вулиць Бойчука і Софії Караффи-Корбут (колишня Айвазовського) рухалась строго на південь паралельно до сучасної вулиці Княгині Ольги приблизно за 100 метрів західніше місця, де зараз розміщені ресторан «МакДональдс», універмаг «Львів», комплекс водних видів спорту (аквапарк) та готель «Супутник».
Район Нового Львова
На початку 1930-х років між сучасними вулицями Угорською, Тернопільською, Героїв Крут і Віденською (колишня Карбишева) було розплановано район забудови. В його центрі від площі Варшавської радіально розходились шість вулиць:
- Кам’янецька
- Гнезненська
- Познанська
- Хелмська
- Віленська
- Київська
З цих вулиць досі збереглася лише Кам’янецька. Сучасна вулиця Литвиненка проходить на місці колишніх Гнезненської та Віленської. Решта вулиць зникла через повоєнну забудову.
На титульному фото зображена вулиця Зелена на початку ХХ століття.
