У давніші часи вулиці міст не мали чітко визначених адрес, тож мешканці орієнтувалися за різноманітними місцями: храмами, ринками, ремісничими кварталами, прізвищами власників будинків або навіть особливостями навколишньої місцевості. Одним із важливих орієнтирів слугували скульптури на кам’яницях. У період, коли нумерація будівель ще не існувала, мешканці та гості міста ідентифікували локації за фігурами святих, тварин або символічними зображеннями — наприклад, «під левом», «біля оленя» чи «навпроти святого Юрія».
Особливе значення мали скульптури й барельєфи, які не лише слугували декоративним оформленням фасадів, але й були своєрідними вказівниками, розповідали про власників будинків і вважалися оберегами для мешканців. Серед них особливу роль займали зображення святих, адже люди вірили, що їхні небесні покровителі можуть захистити дім від нещасть, пожеж і хвороб. Про давні символи-обереги, розташовані на львівських кам’яницях, до Міжнародного дня музеїв розповіли Олена Донець та Орест Дац зі Львівського музею історії релігії.
За словами Олени Донець, мешканці могли встановлювати над власними будинками фігури святих-покровителів для захисту. Найпоширенішим оберегом була Діва Марія.
Однією із таких скульптур є зображення Богородиці на в’їзній брамі Вірменського собору. Тут вона постає, стоячи на півмісяці і змії, що символізує перемогу світла і добра над темрявою та злом. Під ними зображено маленького лева. У кам’яниці під номером 30, що колись належала власнику банку Mons Pius, у різьбленні кам’яного порталу прихована літера «М» — ще один символ Марії.
Образ Богородиці можна також побачити на фасаді Латинського катедрального собору. Колись тут зберігалася чудотворна ікона Матері Божої Ласкавої, для якої навіть було споруджено окрему каплицю. Згодом ікону перенесли всередину храму — до вівтаря, а після Другої світової війни її вивезли до Польщі. Нині ж нагадує про неї фреска на фасаді собору.
На подвір’ї Вірменського собору височіє ще один унікальний оберіг — колона зі статуєю святого Христофора, який тримає на плечах дитину. Христофор вважався покровителем мандрівників. Згідно з легендою, він допомагав людям переправлятися через річку Йордан дорогою до Святої Землі. Одного разу він ніс на плечах хлопчика, який виявився надважким і виявився Ісусом Христом, що ніс на собі гріхи всього людства. Ще одна фігура святого Христофора з дитиною розташована на фасаді будинку за адресою вулиця Вірменська, 33.
Стародавній Львів зберіг і менш очевидні символи. Так, над вікном колишнього домініканського монастиря, де нині розташований Львівський музей історії релігії, можна помітити зображення собаки зі смолоскипом у зубах. Це давній знак домініканського ордену. Самих домініканців (Dominicanes) ще називали «псами Господніми» (Domini — Господь, canes — собака), бо смолоскип у зубах означав світло віри, яке вони несли людям.
На фасадах львівських будівель також трапляються інші церковні символи:
– папська тіара;
– архієрейський посох на палаці архієпископа;
– на розі вулиць поблизу Ринку можна помітити всевидяче око в трикутнику. Сьогодні цей знак найчастіше асоціюють із масонами, хоча це — давній християнський символ Святої Трійці.
Особливу увагу на площі Ринок, 14 привертає крилатий лев з Євангелієм у лапах. Він служить символом євангелиста Марка, а одночасно є знаком Венеційської республіки. Подібні деталі нагадують про тісні зв’язки Львова з європейською культурою та торговельними шляхами.
Попри те, що сьогодні більшість перехожих проходить повз ці символи, не піднімаючи очей угору, саме вони мовчки розповідають історію міста — про купців і мандрівників, про віру та забобони, про давні легенди і невидимих охоронців, які століттями стоять над львівськими фасадами.
Фото: Omega
