Національна спілка журналістів України повідомила про долю видатного диктора та радіоведучого Олександра Сергійовича Сафонова.
Олександр Сафонов народився у місті Погребище на Вінниччині. Освіту здобував у низці провідних міст України та колишнього СРСР — спочатку в Києві, потім у Львові, а згодом у Ленінграді.
У своїх спогадах 2013 року, в інтерв’ю львівській газеті «Високий Замок», він розповідав:
– Дуже любив історію, писав диктанти бездоганно, без помилок.
– Планував вступати на історичний факультет Львівського університету.
– Однак мистецтво перемогло: почав навчання у театральній студії при Київському театрі імені Івана Франка, а згодом — у Львівському театрі імені Марії Заньковецької.
– Затим вступив до режисерського факультету Ленінградського інституту культури.
– По завершенню служби в армії працював лектором музичних лекторіїв у Львівській філармонії.
Завдяки хисту триматися перед публікою, вишуканому смаку та бездоганній українській вимові, у Львові його запросили до роботи в медіа. Цікавим фактом є те, що хоча він і мовив у ефірі кількох генсеків, так і не став членом Комуністичної партії Радянського Союзу (КПРС), навіть у ті роки, коли проголошував про заколот ДКНС у Москві в серпні 1991-го.
З 1967 року Олександр Сафонов працював диктором на Львівському обласному телебаченні. У грудні 1978 року він переїхав до Києва за запрошенням і протягом чверті століття, до листопада 2003 року, залишався обличчям і голосом Українського телебачення. Після виходу на пенсію ще шість років він присвятив роботу Українському радіо.
У Національній спілці журналістів України відзначають:
– Його вважали еталоном української мови в ефірі завдяки чистоті вимови, бездоганній дикції і неповторному тембру голосу.
– Він вів найпрестижніші державні та урядові заходи.
– Оголошував на сцену зірок української естради.
– Об’їздив з культурними місіями понад 20 країн світу.
У 2010 році після невдалої хірургічної операції Олександр Сергійович втратив здатність самостійно пересуватися. Незважаючи на ці труднощі, колеги та шанувальники не залишали ветерана етеру без підтримки, надаючи допомогу та моральну підтримку.
Останні роки свого життя Сафонов провів у сім’ї своєї доглядальниці Тетяни Ситнюк у Черкаській області. Згодом до наслідків інсульту додалося онкологічне захворювання, що швидко прогресувало.
До останніх днів легендарний диктор слухав українське радіо, молився за Збройні Сили України і зберігав віру в перемогу. Як він сам зазначав:
«З першого дня, з перших хвилин війни вірив у нашу Армію, в нашу Перемогу! Мене тримає віра. Слава Україні!»
17 травня Олександра Сафонова поховали на сільському цвинтарі у селі Станція Поташ Уманського району Черкаської області.
