Батько Райа, Амрік, регулярно водив його до 3 Hammers, де під керівництвом тренера Даррена Проссера хлопець проходив уроки гольфу. Після занять Рай грав на пар-три полі, застосовуючи набуті навички на практиці. За словами Проссера, у молодого спортсмена вже був рідкісний, майже тунельний фокус уваги — якість, що допомогла йому здобути перемогу на турнірі в Аронімінку, що є вражаючим для такого юного гравця.
До 10 років Рай проходив тренування під керівництвом Ендрю Праудмана, який одночасно працював у професійному магазині 3 Hammers, а також іншого професійного гравця з Вулверхемптона Пірса Ворда. Обидва наставники продовжують допомагати Райу й досі.
Через кілька років, на кваліфікаційному турнірі відкритого чемпіонату у Ковентрі, шлях Проссера знову перетнувся з Райем. Тоді він усвідомив, що підліток стрімко перетворився на потенційного кандидата для професійного туру. Проссер зізнався BBC Radio 5 Live:
– «Я майже не впізнав його. За такий короткий час він дуже виріс і став міцним хлопцем. Він був у відмінній фізичній та ментальній формі, і тоді здавалося, що він готовий до професійної кар’єри.»
Після тріумфу в Аронімінку Рай висловив велику вдячність своїм «ментoрам» — Праудману та Ворду, однак найбільша подяка назавжди залишається батькам за їхні жертви, спрямовані на допомогу у досягненні вершини обраної кар’єри. Емоційно Рай зазначив:
– «Важко висловити всю ту вагу, що вони для мене означають.»
Амрік кинув роботу, щоб приділяти більше часу розвитку сина на полі, у той час як Далвіра, яка походить із кенійсько-індійської родини, працювала довгі години, щоб фінансово підтримувати їхню справу. Працівник зазначив:
– «Неможливо словами передати, скільки вони зробили — у плані підтримки, турботи і любові. Без них мене тут не було б.»
Лише небагато британських азіатів зуміли досягти найвищого рівня в гольфі. У 2018 році, в інтерв’ю BBC Sport, Рай зазначав, що не завжди професійна кар’єра в цій сфері отримувала підтримку серед деяких індійських батьків. Однак у його випадку батьки завжди заохочували прагнути своєї мрії, особливо батько, який у 20 років відмовився від тенісної стипендії у США.
Рай, що став професіоналом у 2012 році, зазначив:
– «В нашій індійській сім’ї колись було інакше. Більше уваги приділялося освіті та стабільній роботі, для багатьох спорт, а особливо теніс, не вважали справжньою професією. Тиск обирати певні кар’єрні шляхи був сильний, особливо від попереднього покоління, та й дотепер у нашій культурі певні професії вважаються більш прийнятними.»
