Костел у селі Зіньків на Хмельниччині, який датується XV століттям, зазнав численних історичних випробувань і втратив свій первісний вигляд, але згодом був відбудований і відновлений як культова споруда та архітектурна пам’ятка.
Історичний контекст
Поділля кілька століть тому виконувало роль військового форпосту, що захищав Річ Посполиту від навал ординців. Тому більшість споруд, у тому числі сакральних, носили оборонний характер. Саме в такому контексті було зведено костел у Зінькові, розміщений під замковою горою біля однойменного замку. У 1453-1454 роках місто належало старості Яну Лащу і мало розвинену інфраструктуру, здатну забезпечувати як господарські, так і оборонні потреби.
Історія спорудження
Час зведення костелу точно невідомий, однак існує припущення, що він був споруджений у 1450-х роках для вірян зі зруйнованого міста Рів (Бар) та католицьких мешканців Зінькова. Згідно з даними візитації 1830 року, костел Святої Трійці заснував Андрій Одровонж у 1450 році, зазначає молодший науковий співробітник заповідника Руслан Нагнибіда.
Архітектура та оздоби
З часом будівлю укріпили двома контрфорсами і збудували два великі аркбутани — опорні конструкції у вигляді висячих напіварок. Наприкінці XVII століття, після відходу турків, на облаштування й оздоблення інтер’єру костелу кошти надав Адам Миколай Сенявський.
Особливості інтер’єру включали:
– підлогу, вимощену теребовлянським червоним пісковиком;
– головний дерев’яний різьблений вівтар, оздоблений чотирма колонами темно-сапфірового кольору, увінчаними статуями;
– образ розп’ятого Ісуса Христа на засуві вівтаря;
– готичні нервюри склепінь у поєднанні з розкішними бароковими розписами.
Позолочені бічні вівтарі містили образи Непорочної Діви Марії, святих Анни, Йозефа Обручника та Антонія Падуанського. У кам’яних менсах бічних вівтарів знаходилися мощі святих Модеста та Вінсента. Орган на хори костелу оснащувався десятьма регістрами.
Окрім основної споруди, біля вхідної брами розташовувалась дзвіниця на чотирьох стовпах, поруч – будинки пробоща, органіста та шпиталь для бідних. Освітній процес для дітей проходив у будинку пробоща. Костельний двір був огороджений кам’яним муром, неподалік висаджено фруктовий сад, а на господарському подвір’ї розводили велику рогату худобу і птицю.
Зовнішній вигляд
За іконографічними даними другої половини ХІХ століття, костел був покритий ґонтом, хоча вже на фото 1930-х років дах зафіксовано вкритим металевим листом. У ніші третього ярусу вежі розміщувалась скульптура Діви Марії в образі Immaculata. Верхня частина башти мала характерні ознаки пізнього бароко та була увінчана хрестом.
Період занепаду та відновлення
У 1938 році радянська влада закрила костел, церковне начиння було знищено, а орган розтрощено. Під час Другої світової війни споруда отримала значні пошкодження. На фотографіях 1970 року видно, що дах зберігся лише над дзвіницею та вівтарною частиною, інші частини перебували у стані руїни. Хоча у 1979 році костел офіційно визнали пам’яткою республіканського значення, він продовжував руйнуватися.
У 1989 році будівлю, що перебувала в занедбаному стані, повернули релігійній громаді. Провели часткову реставрацію, прибудували з південного боку до пресвітерію будинок настоятеля. У 1990-х роках костел капітально відремонтували та звели нову дзвіницю.
Таким чином, костел у селі Зіньків знову став не лише місцем віросповідання, а й видатною пам’яткою архітектури, яка зберігає свою історичну цінність, незважаючи на втрати первісного вигляду.
Ілюстрації:
– Костел розташований під замком (фото Петра Грушка з Вікіпедії);
– Втрачений інтер’єр костелу;
– Металеве покриття даху і низька вежа костелу;
– Костел повністю втратив дах і склепіння;
– Сучасний вигляд костелу (фото заповідника та Google Фото).