У неділю, 5 квітня, у Львівському музеї народної архітектури та побуту під відкритим небом було презентовано оновлений музейний експонат із Самбірського району – стайню-стодолу зі села Вовче Львівської області. Ця історична споруда датується 1903 роком і колись належала заможній бойківській родині.
Будинок слугував місцем для утримання худоби. Поруч розташовувалися боїще або тік – спеціальна ділянка для вимолочування зерна, а також комора, де зберігалися сільськогосподарські запаси. Як пояснив заступник директора музею Сергій Ципишев, заможність господарства селян визначалась не лише його прибутками, а й масштабністю та кількістю господарських будівель. Стійня-стодола з Вовчого є унікальним прикладом, бо під одним дахом у ній поєднуються три функціональні приміщення:
1. Стаєня (призначена для тварин)
2. Стодола (для сільськогосподарських потреб)
3. Комора (для зберігання продукції та інвентарю)
Споруда перебувала у складі музею вже тривалий час, вона стояла в секторі «Бойківщина» неподалік хати зі села Либохора, яка датується 1812 роком. Однак споруда потребувала ґрунтовної реставрації, зокрема повністю замінили очеретяний дах на стодолі.
За словами музейних працівників, окремі дерев’яні зруби стайні та комори з’єднані між собою пелевником і воротами боїща. Стіни стайні побудовані зі смерекових брусків товщиною 20–25 сантиметрів. Всередині споруди облаштовано декілька значущих елементів:
– Бертниця — протесаний з усіх боків брус, розташований нижче помосту, який слугував для зсування гною.
– «Прича» — лежанка з дощок для господаря, який доглядав за приплодом худоби.
– Підвісні драбини для сіна та жолоби, які займають всю ширину стін.
Тік у цій споруді був глиняним, до того його очищали за допомогою довбнів і праників або маршрутизували овець для обробки зерна. Позаду стайні-стодоли знаходиться пелевник, у який складали полову або іноді сіно.
Музейні працівники відзначають, що особливістю цієї стодоли є також наявність комори у її складі. Оскільки господарство було заможним, однієї комори, розташованої при хаті для зберігання одягу, зерна та запасів їжі, було недостатньо. Комора при стайні використовувалась для збереження різноманітного інвентарю та зерна.
Ще однією традиційною спорудою у комплексі є оборіг — будівля для зберігання сіна або соломи. Вона складається з чотирьох високих стовпів завдовжки від 4 до 6 метрів, занурених у землю, між якими настелений дерев’яний поміст. Чотирисхилий дах, покритий соломою або драницею, пересувається разом зі стовпами залежно від рівня заповнення оборога сіно.
Таким чином львівський скансен поповнився непересічним експонатом, який демонструє традиційний побут і господарську культуру бойківської місцевості початку ХХ століття.