Різниця у доданому часі травм між чвертьфіналом Кубка Англії в неділю за участю Вест Гем Юнайтед і Лідса та матчем Манчестер Сіті з Ліверпулем, який відбувся днем раніше, виявилася суттєвою.
Суддя Крейг Павсон додав 11 хвилин у грі на Лондон Стадіумі, що дозволило господарям, що відставали 0:2, зрівняти рахунок і перевести поєдинок у додатковий час та серію пенальті. Натомість Майкл Олівер не додав жодної секунди в зустрічі на Етіхаді, де Манчестер Сіті переміг Ліверпуль з рахунком 4:0.
У соціальних мережах активно обговорювалися питання щодо того, як Олівер міг проігнорувати правила гри й зовсім не додавати час.
Адже в матчі Лідс – Вест Гем було забито два голи, а також шість замін, які зупиняли гру, а підсумок зустрічі визначався в серії пенальті, де перемогу здобув Лідс з рахунком 4:2.
Однак така ситуація не є незвичною на кубкових змаганнях, коли результат майже визначений.
Декілька років тому Пірлуїджі Колліна, голова суддівської колегії ФІФА, коментував правила доданого часу та випадки, коли доцільно скорочувати його тривалість.
Італієць наголосив на важливому моменті: у кубкових поєдинках, де немає реальної можливості для зміни результату, дострокове завершення матчу може бути виправданим.
Проте він підкреслив, що в регулярних лігових матчах таке жодним чином не має відбуватися, адже різниця в голах часто має вирішальне значення.
Нульовий доданий час – явище нечасте в Англії, проте суддів УЄФА інструктують припиняти матч точно у відведений час, якщо немає сенсу продовжувати.
Майкл Олівер, звісно, є арбітром ФІФА та УЄФА.
Прикладами цьому стали кілька матчів Ліги чемпіонів минулого місяця:
– участь Челсі у матчі проти Пари Сен-Жермен;
– гра Барселони з Ньюкаслом,
де час компенсували зовсім не додавали, адже за сумою двох зустрічей англійські клуби поступилися з рахунками 2:8 та 3:8 відповідно.
Якщо ж проаналізувати затримки у поєдинку Вест Гема, то 11 хвилин доданого часу видаються цілком обґрунтованими.
Основні із них:
– 3 хвилини на надання медичної допомоги Адама Траоре та Джо Родону;
– 2 хвилини, поки медики проглядали Пабло та Яку Бійнола;
– 3 хвилини на виконання пенальті після перевірки відеоповтором (VAR);
– 1 хвилина на огляд Ноя Окафора через травму.
До цього слід додати:
– дві заміни;
– кілька інших пауз, пов’язаних з перевірками VAR та іншими перервами.
Таким чином, хоча час додавання міг здатися надмірним, він цілком заслуговував на пояснення.
Після матчу головний тренер Лідса Даніель Фарке зазначив:
«Коли ми лідируємо, доданий час здається надто тривалим, а коли ми наздоганяємо, він часто виглядає як три хвилини.
Вам потрібно приймати цю ситуацію, і судді мають вирішувати. Я звик погоджуватися з рішеннями арбітрів і намагаюся не скаржитися. Як є, так є».
А чому в матчі Манчестер Сіті – Ліверпуль суддя Майкл Олівер зовсім не додав часу, хоча була різниця у голах і заміни? Можливо, це пов’язано з тим, що результати вже були визначені, чи є інші фактори, на які він орієнтувався?
Цікаво, як рішення суддів впливають на звичайних уболівальників. 11 хвилин у матчі Вест Гем – Лідс дали шанс командам оживити гру, адже зрівняли рахунок. А от в матчі Сіті – Ліверпуль нуль доданого часу обурює, адже фанати не отримали можливості побачити боротьбу до кінця. Можливо, варто знайти баланс, щоб вболівальники щоразу отримували справжнє задоволення від матчів. ⚽
Це просто неймовірно, 11 хвилин доданого часу в матчі Вест Гем – Лідс! Яка інтрига в кінці, коли господарі зрівняли рахунок! А в матчі Сіті – Ліверпуль взагалі жодної секунди не додали. Справді цікаво, чому так різні підходи до доданого часу. Може, Олівер просто занадто швидко вирішив, що матч вже не потрібен? 🤔