Паралімпійський рух зародився у реабілітаційних центрах для поранених ветеранів Другої світової війни на базі лікарні Сток-Мандевіль. Тому не дивно, що на початковому етапі ініціативу переважно очолювали чоловіки, і головна увага була зосереджена на видах спорту, пов’язаних із травмами спинного мозку та ампутаціями кінцівок.
Через вісімдесят років жінки досі залишаються недостатньо представленими у всіх видах спорту зимових Паралімпійських ігор.
Серед найбільш успішних у плані жіночої участі — керлінг на візках, де в команді з п’яти учасників обов’язково має бути присутня принаймні одна жінка. На цих Іграх до програми додано нову дисципліну — змішаний парний турнір, що дозволило збільшити частку жінок у цьому виді спорту з 33% у Пекіні до 38%.
Наскільки ефективними є змішані гендерні змагання?
Доктор Ніколаус Дін з Університету Британської Колумбії досліджував це питання на прикладі керлінгу на візках, регбі на візках, паральодового хокею та паракінного спорту. У 2023 році він зазначив, що «на практиці ці види спорту майже не створюють можливостей для інтеграції жінок у ширший паралімпійський рух».
Це твердження підтверджує й досвід ДіКлаудіо.
Вона вважає, що статус змішаного виду спорту здебільшого слугує лише для зменшення критики: «Я думаю, що це зроблено, щоб відвернути обурення. Більшість команд не сприймають це всерйоз. Це радше для того, щоб заспокоїти людей».
Паральодовий хокей жіночої команди США формується після резидентської програми за участю спортсменів з чоловічої національної збірної. Хоч жінкам і дозволено грати у чоловічих командах, але жодна американська спортсменка досі не була включена до складу національної збірної.
Дворазовий паралімпійський чемпіон США Джек Воллес підкреслює ключові фактори при відборі команди: «Хімія та характер — надзвичайно важливі елементи».
Утім, без фактичної присутності складно продемонструвати, що саме ти можеш запропонувати команді.
Канадка Рафаєль Тусіньян є однією з небагатьох жінок, які долучилися до чоловічої національної програми: у 2023 році вона стала першою жінкою, обраною до складу чоловічої збірної на чемпіонат світу з Паральодового хокею.
На питання про переваги перебування у чоловічій команді вона відповіла:
– Вони не турбуються про фінансові питання чи необхідність збирати кошти на участь у змаганнях.
– Вони беруть участь у Паралімпійських іграх та чемпіонатах світу.
– Вони отримують щомісячну оплату за заняття спортом.
– У мене є можливість відчути ці переваги, граючи з чоловічою командою.
Рафаєль, у якої в жовтні діагностували рак молочної залози, не була відібрана на Ігри в Мілан-Кортіна.
Єдина жінка, котра виступатиме на цих змаганнях, — це японка Акарі Фукуніші, чия команда у вівторок зустрічається зі збірною Словаччини. Словаччина включила Міхайлу Гозакову до складу, але вона подорожувала окремо до Мілана, називаючи себе «лише запасною», а матчі спостерігала зі трибун.
Президент Міжнародного Паралімпійського Комітету Ендрю Парсонс визнав, що досягнення гендерної рівності «не відбувається достатньо швидко», але додав: «Напрямок є абсолютно зрозумілим… як тільки ми зможемо організувати жіночий турнір з Паральодового хокею, це значною мірою допоможе зменшити розрив».
Жіночий Паральодовий хокей не відповідає вимогам для участі у Паралімпійських іграх, які передбачають:
1. Наявність не менше двох чемпіонатів світу.
2. Стабільну участь щонайменше восьми національних команд.
3. Представництво принаймні трьох континентальних регіонів.
Журналістка Omega.lviv.ua. Пише про суспільне життя Львова та регіону: освіту, культуру, міські події та зміни, які стосуються щоденного життя людей. Працює з офіційними повідомленнями та першоджерелами й перевіряє факти перед публікацією.
Включення жінок у зимові Паралімпійські ігри — важливий крок, але ситуація досі не змінилася на краще. 38% жіночого представництва у керлінгу на візках — це прогрес, але все ще недостатньо. Багато команд не бачать серйозного підходу до змішаних змагань. Можливо, варто розвивати окремі жіночі турніри, щоб дати шанс показати свої вміння. Лише так можна досягти реальної гендерної рівності у спорті.🤔
Це нагадує ситуацію з жіночим футбольним турніром на Олімпіаді, де також була проблема з недостатньою кількістю команд. Виходить, нам потрібно більше промоції і фінансування для розвитку жіночих видів спорту, щоб не лише на словах, але й на ділі забезпечити рівні умови для всіх спортсменок. І так, гендерна рівність й досі під питанням 🤔