Келлі Соммерс зустрічається з Ліа та починає розмову про футбол. Вона цікавиться першими спогадами Ліа, її першим досвідом гри, а також тим, наскільки добре вона грала, з огляду на нещодавню бесіду поза камерою.
Ліа пригадує, що вперше зіграла у футбол у п’ять чи шість років під час занять гімнастикою. Вони чекали на батьків, і тренер, будучи шанувальником футболу, дістав м’яча для м’якої гри. Перші яскраві спогади пов’язані з грою за місцеву команду, але, як каже мама, це було досить неестетично і болісно.
– Келлі припускає, що це пов’язано з тим, що Ліа тоді навряд чи володіла футболом на високому рівні.
– Ліа підтверджує: мама водночас підтримувала, але не очікувала, що вона стане футболісткою.
Дівчина зазначає, що мама не розглядала футбол як реальний шлях для доньки, особливо тому, що сама не мала змоги грати у футбол і навіть змушена була прикидатися хлопцем. Ліа доброї гри з м’ячем навчалась довго — до приблизно десяти років користувалась переважно подачами носком.
Цей факт надихає багатьох батьків дітей, які починають грати у футбол, адже вказує на відсутність стресу з приводу миттєвих результатів.
Першою командою Ліа була Scots Youth FC, де вона була єдиною дівчиною, що перебувала під надійним захистом партнерів по команді, проте ігри із суперниками іноді ставали непростими:
– Часто у суперницьких батьків була упередженість щодо того, що дівчина грає у футбол.
– Келлі припускає, що саме ця обставина робила Ліа мішенню для тиску чи зневаги.
– Ліа зауважує, що якщо б зустріла цих людей нині, вони, напевно, згадали би її як колишню товаришку по грі, а вона б нагадала їм, що ситуація тоді була напруженою.
Запитуючи, чи була у Ліа думка, що футбол може стати професійною кар’єрою, вона розповідає, що у 15 років розмовляла з мамою про можливе завершення кар’єри через втомленість, витрати та відсутність професійних перспектив:
– Батько ж завжди вірив, що колись Ліа зможе заробляти гроші грою у футбол і підтримував її в цьому.
– Ліа була більш реалістичною і стриманою у своїх очікуваннях, порівняно з більш впевненими і більш голосними в команді товаришами.
– Попри сумніви, вона вирішила не зупинятись.
Після приєднання до основної команди Ліа все ж остаточно вирішила присвятити себе футболу, відмовившись від ідеї вступати до університету. У 18 років вона підписала професійний контракт, хоча й розглядала варіант поїхати до США за спортивною стипендією, як у фільмі «Зіграй як Бекхем». Проте розвиток футболу у Великій Британії переконав її залишитись.
Щодо переломних моментів у кар’єрі, Ліа називає підготовчі збори до Чемпіонату світу 2015 року:
1. Її викликали до збірної Англії, хоча вона травмувалась і не змогла взяти участь.
2. Тренер Марк Семпсон підтримав і запевнив, що буде ще наступна можливість.
3. Ця пауза змусила Ліа зрозуміти, що вона по-справжньому прагне грати і не хоче просто відпускати шанс.
4. Згодом вона отримала офіційний виклик до збірної, що стало початком кар’єри професіонала.
Інтерв’ю підкреслює важливість віри, підтримки сім’ї та наполегливості у подоланні перешкод, а також стає нагадуванням, що шлях до успіху часто складається з сумнівів, викликів і прийняття рішень, які формують справжню професійну кар’єру.
