Одним із найменш відомих і нині втрачених маєтків Волині є палац Ледуховських у селі Смордва, розташованому неподалік від міста Дубно на Рівненщині. Протягом свого нетривалого існування ця резиденція одного з найбагатших землевласників регіону неодноразово зазнавала перебудов. Збирання інформації про колишній маєток здійснює Центр цифрової історії.
Смордва — село, яке на території Рівненщини відоме щонайменше з XVI століття, що підтверджується першою згадкою в історичних документах цього періоду. Особливу увагу привертає оригінальна назва села, яку пояснює місцева легенда: мешканці колись вивішували опудала вовків для відлякування хижаків, що, у свою чергу, спричиняло неприємний запах.
Протягом часу населений пункт значно розрісся і наприкінці XIX століття нараховував приблизно тисячу мешканців. Тоді власником села був Януш Ледуховський, який зводив для себе палац. За припущеннями істориків, його будівництво відбувалося на місці старовинного замку XVI століття. Класицистична будівля з’явилася на найстарішій вулиці села — Тугор, а поруч розташовувалися парк та ставок. Релігійні потреби жителів задовольняла мурована церква, зведена у 1787 році.
Родина Ледуховських веде свою історію від Києва Х століття. За переказами, їхній предок був родичем князя Володимира і був посланий ним до візантійського імператора в Константинополь перед прийняттям християнства, що зазначено на офіційному сайті родини. За даними порталу «РетроРівне», волинський рід Ледуховських походив із села Лідихів біля Кременця. У XIX столітті ця родина стала однією з найбільших виробників цукру на Волині, а також спеціалізувалася на розведенні племінних коней.
Через п’ятдесят років після початкової забудови палац зазнав суттєвої реконструкції за проєктом відомого архітектора Генрика Марконі. Згідно з описами Романа Афтаназі, будівля була двоповерховою, але центральна її частина піднімалася на три поверхи, мала відкриту лоджію з балюстрадою та закінчувалася бароковим фронтоном. Палац оснащувався восьмигранною чотириповерховою вежею із зубчастим завершенням, а також додатковою триповерховою циліндричною вежею. У його інтер’єрах знаходився зимовий сад, розкішна ліпнина, каміни, а також багаті колекції книг і творів мистецтва.
На початку XX століття спадкоємець Міхал Раймунд здійснив ще одну реконструкцію резиденції. У ході робіт він змінив зовнішній вигляд фасадів, замінив аркові прорізи на прямокутні та надав вежам гострі шатрові завершення. У цей період з’явилася в’їзна брама з кованими воротами і будівля для вартового.
Палац зазнав пограбувань під час Першої світової війни. Незважаючи на те, що після цих подій останній власник, Олександр Ледуховський, відновив будівлю, її повністю знищили після Другої світової війни: палац було спалено, а рештки – підірвано.
Олександр Ледуховський був великим землевласником і завзятим конярем. Його зразкове господарство у Смордві відвідав 1929 року президент Польщі Ігнацій Мосціцький. Після початку Другої світової війни, у 1939 році, Олександра заарештував і розстріляв НКВС згідно з «катинським списком». Місцем його поховання став Биківнянський ліс.
Сьогодні на території колишнього палацу зберігся лише одноповерховий флігель. Біля зниклої резиденції розташовані залишки гуральні (винокурні), яку частково переобладнали під млин. За словами краєзнавців, місцеві жителі дещо випадково знаходять на полях уламки оздоблень палацу, серед яких трапляється кам’яна скульптура лицаря у обладунках без голови.
Центр цифрової історії продовжує досліджувати цю місцевість і працює з архівними джерелами. Вони публікують результати своїх напрацювань на сторінці у соціальній мережі Facebook. За їхніми припущеннями, кована брама Покровського собору в Рівному, можливо, була перенесена саме з палацу в Смордві.
—
