Морган МакСвіні оголосив про свою відставку з уряду, зробивши офіційну заяву, в якій детально пояснив мотиви свого рішення. Після ретельного осмислення ситуації він прийняв добровільне рішення залишити посаду, визнавши, що призначення Пітера Мендельсона було помилковим кроком. На його думку, це завдало шкоди не лише партії, а й країні загалом, а також підірвало довіру до політики.
За словами МакСвіні, він порадив прем’єр-міністру призначити Мендельсона, і повністю бере на себе відповідальність за цю рекомендацію. Він підкреслив важливість відповідальності в публічній службі, наголосивши, що її слід визнавати не лише тоді, коли це вигідно, а перш за все у найважчі моменти. Тому, з огляду на обставини, він вважає єдино гідним рішенням – залишити посаду.
Процес ухвалення такого рішення не був легким для нього, адже протягом багатьох років його ім’я неодноразово обговорювалося в ЗМІ і суспільстві. Водночас він наголосив, що його дії завжди були спрямовані на одну мету: підтримку і просування уряду, який ставить повсякденні інтереси простих людей на перше місце, забезпечуючи їм краще майбутнє. МакСвіні вірить, що лише уряд лейбористів може виконати це завдання. Він залишає посаду з гордістю за досягнуте, але водночас із жалем через причини власного відходу. У його переконанні, іноді є такі моменти, коли необхідно взяти на себе відповідальність і поступитися задля вищої мети.
В останній частині своєї заяви він озвучив два важливі рефлексії:
1. Передусім, слід пам’ятати про жінок і дівчат, життя яких було зруйноване діями Джеффрі Епштейна, і чиї голоси надто довго залишалися непочутими.
2. По-друге, хоча він не брав участі у процесі належної перевірки кандидатів і верифікації, МакСвіні вважає, що ця система потребує кардинального перегляду. Це не має бути лише символічним кроком, а надійним механізмом запобігання подібним помилкам у майбутньому.
Він також висловив повну підтримку прем’єр-міністру, наголошуючи, що той щоденно працює над відновленням довіри, підняттям стандартів та служінням інтересам країни. МакСвіні пообіцяв і надалі сприяти цим зусиллям у міру своїх можливостей. На його думку, служіння у цій сфері стало найвищою честю в його житті.
