Найбільшим відкриттям для туристів, які відвідують Івано-Франківськ, є палац засновника міста Анджея Потоцького — пам’ятка, про існування якої знає не так багато людей. Резиденція представника одного з найбагатших та найвпливовіших родів Речі Посполитої в Івано-Франківську не зафіксована на старовинних ілюстраціях чи гравюрах. Архівні дослідження не дали результатів — відсутні плани чи креслення палацу. У певному сенсі цей об’єкт можна назвати “палацом Шредінгера”. З XVII століття палац виконував різні функції: був резиденцією, військовим шпиталем, а з 2017 року перебуває у комунальній власності міста.
Роботи з ревіталізації історичного комплексу в Івано-Франківську веде комунальне підприємство «Простір інноваційних креацій “Палац”». Співробітниця підприємства Анна Сербін під час презентації у Львівському музеї міста поділилася досвідом, як відновлюють цю занедбану історичну архітектуру, адаптуючи її для сучасного використання.
### Резиденція, яку конфіскували через борги
Палац був зведений для самого засновника Івано-Франківська (тоді — Станіславова), польного гетьмана коронного Анджея Потоцького. Маєток вбудовувався у оборонну систему міста-фортеці, побудованої за принципами «ідеальних міст». Перша резиденція Потоцьких була дерев’яною, натомість у 1682 році їй на зміну прийшла мурована споруда. Місто і палац розділяли мур та рів.
Очевидно, що палац у Станіславові, подібно до інших шляхетських резиденцій того часу, відзначався розкішним внутрішнім оформленням. Тут приймали високоповажних гостей у презентаційній лицарській залі, оздобленій поліхромією. Серед відвідувачів згадують короля Яна III Собеського, володаря Трансільванії Ференца II Ракоці, дружину та доньок гетьмана Пилипа Орлика, а також австрійського імператора Йосифа II.
Незважаючи на значущість, не збереглося жодного історичного зображення чи креслення палацу. Лише опис XVIII століття свідчить про:
– шість склепінчастих кімнат;
– кручені сходи;
– велику залу з паркетом і двома великими заскленими дверима, що виходили на вал;
– стіни, оббиті полотном із різнокольоровими смугами;
– подвійні двері, розписані на білій основі з золоченим листям;
– камін.
Поруч знаходилися спальні, гардеробні, кав’ярня та покої з дубовим паркетом і стелею, оббитою полотном і пофарбованою у темно-сірі смуги, а також дерев’яними панелями.
Резиденція була у користуванні не надто довго: у 1801 році останній представник родини Потоцьких був змушений віддати маєток через банкрутство, і разом із ним усе місто перейшло у державну власність Австро-Угорщини. Раціональні австрійці демонтували фортифікаційні укріплення, а палац перетворили на військовий шпиталь. З цією функцією споруда проіснувала аж до 2004 року, змінюючи власників і керівництво, а всі оздоби й сліди розкоші були втрачені.
У наш час головна триповерхова будівля колишнього маєтку виглядає доволі буденно. Анна Сербін зазначає, що туристи, які приходять до палацу, часто не усвідомлюють, що саме поряд з ними знаходиться славетна пам’ятка. Через це «Простір інноваційних креацій “Палац”» навіть випустив фірмові футболки з найпоширенішим запитанням відвідувачів: «А де палац?»
Ця ситуація нагадує історію Високого замку у Львові, але в зворотній формі: львівський замок давно зруйнований, але добре відомий і активно шуканий туристами, тоді як в Івано-Франківську палац зберігся, але залишається маловідомим.
### Наслідки часу: що збереглося від палацу і шпиталю
Спочатку палац Потоцьких планувався за зразком львівського, із поділом на ліве, праве і центральне крила. Однак повністю втілити цю концепцію не вдалося — зведено лише ліве крило. Центральне та праве крило залишилися на рівні фундаментів. На території комплексу нині присутні кілька будівель часів палацового періоду, інші споруди зведені або переплановані під час функціонування шпиталю. Кожна епоха має свою історичну цінність, тому КП «Простір інноваційних креацій “Палац”» працює над відновленням, переосмисленням та адаптацією усіх дев’яти вже наявних будівель.
Нині підприємство переважно шукає грантове фінансування, необхідне для виведення історичних споруд із аварійного стану та подальшої реставрації. Проводяться археологічні дослідження, зондажі стін, а на міжнародних конкурсах обговорюються проєкти їхнього пристосування у сучасних умовах.
Зокрема:
– Західний флігель (сер. XVIII ст.), спочатку одноповерховий зі склепіннями і гонтовим дахом, виконував функцію варти. Австрійці розширили його другим поверхом і зробили інфекційним корпусом шпиталю. Зараз планують перетворити цю будівлю на Центр міжкультурного діалогу.
– Аналогічний флігель, розташований на протилежному кінці подвір’я (1780-ті роки), спершу був кухнею, пізніше лікувальним корпусом. Нині розглядають варіант перетворення його на представницький готель і неофіційний комунікаційний простір.
Сам палац перебуває в аварійному стані, має глибокі тріщини через кілька причин:
1. Зведений на насипному ґрунті, що створює нестабільність фундаментів.
2. Протягом періоду приватної власності (2004–2017 роки) споруда не опалювалася і не використовувалась, що прискорило руйнування.
Зараз «Простір інноваційних креацій “Палац”» завершує проєкт протиаварійних заходів, щоб максимально уповільнити подальше руйнування будівлі. Внутрішні дослідження виявили залишки поліхромії, алебастрову колону від каміна, склепіння першого поверху. Проте більшість ознак розкоші, ймовірно, зможуть знайти лише археологи. У 2024 році під час розкопок натрапили на первинний замковий мур товщиною 2 метри, що оточував палац, та дерев’яний настил перед ним.
В одній із кімнат на другому поверсі був знайдений фрагмент стельового розпису, імовірно, належний каплиці: чашу на престолі і двох херувимів. Однак цей розпис значно пошкоджений грибком і вологістю через занедбаність і переробку приміщення під туалет у радянський період. Навесні заплановано консерваційні роботи та продовження зондажів.
Планування шпиталю значно не порушило первісну структуру палацу — австрійці намагалися пристосувати існуючі будівлі та поряд з ними зводили нові, проклали прогулянкові доріжки у парку. Незважаючи на військове призначення, залишилось небагато фотографій — об’єкт був закритим. Проте збереглися інші артефакти, наприклад:
– Керамічні завершення димоходів з клеймами;
– Тафлі над дверима корпусів шпиталю.
На горищі знайдено численні графіті й написи військових, які перебували в шпиталі, а також листи від їхніх дружин, що дають уявлення про повсякденне життя того часу. Під час прокладання комунікацій початку XX століття у споруді виявлено, що фундаменти місцями укріплені єврейськими надгробками зі зруйнованого кладовища, що раніше займало територію нинішнього парку.
### Нове життя палацу: репурпозінг панських і військових приміщень
Єдина повністю відреставрована частина комплексу — парадна в’їзна брама XIX століття, прикрашена скульптурами лицарів, а також кована металева огорожа.
Для пошуку творчих та концептуальних рішень інтеграції комплексу у міське життя був оголошений відкритий архітектурний конкурс, на який надійшло 54 проєкти з 14 країн. Переважна більшість пропозицій коливалась між двома підходами:
1. Відтворення фантомного образу незбудованого центрального і правого крила палацу;
2. Використання території як публічного громадського простору з оновленими функціями.
На основі цих ідей було сформовано основну концепцію ревіталізації всього комплексу палацу Потоцьких.
Анна Сербін наголошує: «Наша спадщина — це місток до минулого, зв’язок із попередніми поколіннями. Історію неможливо просто вивчити за підручниками. Живучи всередині неї, щоденно контактувати з цим простором, розумієш, як нематеріальні цінності матеріалізуються у вигляді архітектури, артефактів. Тому надзвичайно важливо зберігати, досліджувати й популяризувати цю спадщину».
На сьогодні вже розробляється проектна документація для кількох корпусів комплексу. Частина приміщень уже функціонує: тут діє музей «Місто і зброя» з мультимедійною експозицією, конгрес-хол, студія звукозапису та аналогова фотолабораторія. Відвідувачів запрошують ознайомитися з розвитком нової історії палацу-шпиталю.
