З початку повномасштабного вторгнення в Україну кількість судових рішень, що стосуються визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком, зросла майже в 70 разів. Однією з найактивніших у цій категорії справ стала 47-річна суддя Дрогобицького міськрайонного суду Лілія Гарасимків, яка ухвалила понад 160 відповідних рішень. Жодне з них не було оскаржене в апеляційних інстанціях. Спільною рисою цих рішень є те, що батько звертається до суду з проханням стати єдиним опікуном дитини, мати не заперечує, а дитина висловлює бажання жити саме з батьком. У таких випадках суддя у короткий термін виносить рішення на користь чоловіка, що, зокрема, дозволяє військовозобов’язаному отримати відстрочку від мобілізації.
Журналісти Omega провели аналіз справ під головуванням судді Гарасимків та висвітлюють мотиви її рішень, а також пояснюють, чому тенденція залишати дітей на самостійне виховання батькам викликає занепокоєння.
Однорічний син нібито «виявив бажання жити лише з батьком»
Наприкінці грудня 2024 року Андрій Кісера – колишній посадовець Львівської ОВА та нинішній директор департаменту громадянської ідентичності Міністерства ветеранів – подав позов про розлучення з дружиною Тетяною Кісерою та встановлення опіки над їхнім однорічним сином. Тетяна Кісера, також держслужбовиця, очолювала департамент цифрової трансформації, інформаційних технологій та кібербезпеки Міністерства соціальної політики. Подружжя одружилося у серпні 2023 року, а у січні 2024 року Тетяна народила сина в США.
З матеріалів справи випливає, що після народження дитини Тетяна повернулася в Україну, однак їхні стосунки з чоловіком погіршилися. Андрій звернувся до суду в Дрогобичі з позовом про розлучення та опіку над сином, на що мати не заперечувала.
Суддя Лілія Гарасимків розглядала справу. За документами, вона навіть допитала однорічну дитину, яка «виявила бажання жити лише з батьком, з яким вона нібито більш прив’язана та краще знаходить спільну мову». 24 грудня 2024 року суддя розлучила подружжя і визначила місце проживання дитини з батьком, хоч після розлучення Тетяна залишила прізвище чоловіка. Уже в березні 2025 року Андрій подав декларацію про доходи за 2024 рік, де були вказані дружина та син Девід з громадянством США. Згідно з декларацією, Тетяна в США отримувала виплати як біженка.
На перший погляд, рішення суду щодо розлучення й опіки не виглядає дивним, однак є низка сумнівних моментів:
- при відсутності заперечень матері щодо виховання сина батьком, навіщо було звертатися до суду за окремим рішенням;
- чому мати народжувала в США, але повернулася в Україну під час війни, щоб розлучитись і залишити дитину з чоловіком, яка вже має громадянство США;
- чому обидва батьки, які працюють і мешкають у Києві, звернулися з позовом до суду Дрогобича.
Наведена ситуація не є поодинокою. Від початку війни суддя Лілія Гарасимків ухвалила 161 рішення на користь батьків-одинаків, причому жодне з них не було оскаржене ні матерями, ні органами опіки. У більшості випадків матері не заперечували, щоб діти жили з батьком.
Свідчення сусідів та лікарські довідки – підстава для суду
Наприклад, 20 жовтня суддя розглядала справу про визначення місця проживання восьмимісячного сина після розлучення. Батько стверджував, що мати не цікавиться життям сина протягом кількох місяців, і він живе з дитиною з травня 2025 року. Важливо, що він почав жити із сином 20 травня, а вже через 8 днів отримав довідку про профілактичний огляд дитини, що стало єдиним підтвердженням опіки.
У рішенні суду йдеться:
«Окрім батька дитиною нікого немає, хто міг би її утримувати та виховувати. Заявник залишився єдиним із батьків, який самостійно утримує і виховує сина, і згідно із законом №3633-ІХ, чинним з 18 травня 2024 року, має право на відстрочку від мобілізації».
Чоловік прямо зазначив у суді, що отримання опіки над дитиною дасть йому можливість уникнути мобілізації. Суддя не поставилася критично до цього аргументу і залишила дитину на вихованні батька.
Аналогічні рішення ґрунтувалися часто на довідках від лікаря або стоматолога, свідченнях хрещених батьків і сусідів, ставлячи в основу судового розгляду «належні умови проживання».
Зазвичай ні мати, ні батько, ні представники органів опіки на слухання не з’являлися. Були випадки, коли колишнє подружжя ділило дітей між собою, стверджуючи, що «молодший більше прив’язаний до батька».
У матеріалах справи від 4 вересня 2025 року суддя знову брала до уваги думку однорічної дитини. Чоловік розповів, що у травні 2024 року взяв церковний шлюб, у вересні народилася донька, а незабаром мати, за його словами, перестала цікавитись дитиною.
У рішенні від 5 серпня 2025 року також фіксується, що дворічна дитина нібито висловила бажання жити з батьком. Для більшості рішень характерна одна й та сама фраза:
«Дитина виявила бажання проживати лише з позивачем, тобто з батьком, більш прив’язана до нього та краще знаходить з ним спільну мову».
Суддя не дає чітких пояснень
Лілія Гарасимків розпочала суддівську діяльність у 2002 році, спершу як консультантка, а з 2008-го – як суддя Дрогобицького міськрайонного суду. У 2023 році вона претендувала на посаду в апеляційних судах, а у вересні 2025 року проходила співбесіду у Вищій кваліфікаційній комісії суддів, яка рекомендувала її для призначення на посаду судді Закарпатського апеляційного суду.
Члени Вищої ради правосуддя (ВРП) звернули увагу на неоднозначність деяких рішень. Зокрема, член ВРП Роман Маселко запитав суддю, яким чином вона збирала думку однорічної дитини. На це під час засідання суддя відповіла, що, мабуть, це юридична описка або некоректне формулювання, і не змогла надати однозначної відповіді.
Суддя пояснила:
«Це може бути якась юридична описка або некоректне формулювання позиції суду. Це просто описка і суд зовсім інше мав на увазі… Я не можу пояснити, чому так».
Також ВРП звернула увагу, що суддя часто розглядала справи без присутності сторін.
Гарасимків зазначила, що категорія подібних сімейних справ належить до малозначних і розглядається у спрощеному порядку, без виклику сторін, аби уникнути затягування процесу.
Ще одним аспектом є те, що органи опіки у більшості випадків не надавали висновків, оскільки суперечок між батьками не було. Однак суддя не змогла пояснити, навіщо тоді подавати позов, якщо батьки могли дійти домовленості усно.
Рекордні темпи розгляду справ
Громадська організація «Автомайдан» відзначила, що Лілія Гарасимків ухвалювала рішення про проживання дітей з батьком значно частіше за колег. Якщо вона розглянула вже 162 таких справ, інші судді Дрогобицького суду зазвичай ухвалювали по 30 подібних рішень. Загалом же в суді розглянули 476 справ щодо визначення проживання дітей з батьками після лютого 2022 року.
Особливістю є те, що самостійне виховання дитини батьком, підтверджене судовим рішенням, дає можливість отримати відстрочку від мобілізації. У деяких позовах чоловіки прямо вказували це як причину.
Суддя запевняє, що не вивчала досконало зміни в мобілізаційному законодавстві і не розглядала можливість зловживань, оскільки працювала лише у межах позовних вимог.
В «Автомайдані» наголошують на дуже швидких термінах розгляду таких справ – від шести днів до двох тижнів, що є винятком у судовій системі України.
За словами представників організації:
«Суддя розглядала справи блискавично: за 10 днів, а іноді й менше, чоловік отримував рішення і більше не мав проблем з територіальними центрами комплектування. У реаліях української судової системи такі строки є винятковими».
«Автомайдан» подав дисциплінарні скарги на суддю Лілію Гарасимків та іншу суддю Дрогобицького суду Ореста Крамара, який ухвалив 91 подібне рішення з початку війни.
Юристка організації Анна Борисенко розповіла, що моніторинг цих справ ведеться з лютого 2025 року у контексті журналістських розслідувань, які вказують на можливі схеми ухилення від мобілізації через судові рішення.
З її слів:
- До повномасштабного вторгнення суддя Гарасимків не виносила рішень, у яких дитина залишалась на самостійному вихованні батька.
- Саме таке формулювання є ключовим відповідно до пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
- Термін розгляду справ про розлучення до початку потоку справ про місце проживання дитини з батьком був значно довшим.
- Всі ці факти описані у дисциплінарній скарзі, поданій до ВРП.
Дослідження порталу «Опендатабот» показує, що кількість справ щодо батьків-одинаків із визначенням опіки зросла в 67 разів:
| Рік | Кількість справ |
|---|---|
| 2022 | 37 |
| 2023 | 180 |
| 2024 | 625 |
| 2025 (перша половина року) | 415 |
Річні дані за 2025 рік наразі ще не оприлюднено.
Додаткова інформація про суддю
Громадська рада доброчесності звертала увагу на кандидатуру Лілії Гарасимків. У своєму рішенні від 30 серпня 2025 року вказано, що чоловік судді Ярослав Кушнір відвідував Росію та Білорусь у 2014 році, хоча сама суддя в декларації доброчесності заявила, що не знає, чи їздили її родичі в Росію. Також діти чоловіка протягом 2014-2017 років мали поїздки до Росії, а син тоді працював у судовій системі.
Крім того, у 2024 році чоловік заявив про володіння автомобілем Kia Carnival 2007 року за 92,7 тис. грн (приблизно 3,2 тис. доларів), хоча на ринку такі автомобілі усі ще коштують не менше 5 тис. доларів. Це може свідчити про заниження вартості.
У 2024 році батько Гарасимків подарував їй житловий будинок вартістю 3,2 млн грн та земельну ділянку. У деклараціях за 2015-2018 роки будинок вказувався як незавершене будівництво, хоча зі супутникових знімків видно, що будинок був зведений значно раніше.
Також зазначається, що вартість будівництва (1,23 млн грн), заявлена суддею, суттєво відрізняється від ринкової ціни аналогічного житла в цій місцевості.
Усі земельні ділянки знаходяться поруч із будівлею суду, де працює Гарасимків. Одна з них спочатку належала її чоловікові, який через два місяці продав її тестю.
Ці аспекти розглядалися на співбесіді у Вищій кваліфікаційній комісії суддів у вересні 2025 року. Незважаючи на це, суддя отримала максимальний бал – 300 з 300. Після заслуховування пояснень Лілії Гарасимків 20 січня Вища рада правосуддя оголосила перерву у розгляді її кандидатури на призначення президентом.