Лідер Лейбористської партії, сер Кір Стармер, виправдав рішення заборонити Енді Бернхему брати участь в майбутніх проміжних виборах. Бернхем, який до обрання мером Великого Манчестера обіймав кілька міністерських посад, вважається потенційним претендентом на керівництво партією в разі повернення на Парламентський рівень. Національний виконавчий комітет (NEC) Лейбористської партії, до складу якого входить і сам Стармер, заборонив Бернхему висуватися кандидатом від Лейбористів у окрузі Гортон і Дентон, аргументуючи це необхідністю уникнути непотрібних виборів мера.
Проте частина депутатів-ланки висловила невдоволення, назвавши рішення «дріб’язковими фракційними маневрами» та вимагають його перегляду.
У понеділок сер Кір під час спілкування з журналістами наголосив, що допуск Бернхема до виборів у Вестмінстері відволік би ресурси партії від ключових кампаній, які відбуватимуться у травні – виборів у парламенті Уельсу (Сенедд), Шотландії та місцевих виборах в Англії. Він зазначив:
– «Ми ведемо кампанії з питань рівня життя, і ці вибори надзвичайно важливі – нам потрібно зосередити всю увагу саме на них».
– «Енді Бернхем успішно виконує обов’язки мера Манчестера, і непотрібні вибори мера відволікатимуть ресурси від кампаній, які ми мусимо виграти».
– «Ресурси, як фінансові, так і кадрові, мають бути спрямовані на вибори, на яких ми зобов’язані перемогти, а не на ті, яких можна уникнути».
– «Саме на цих засадах базувалося рішення NEC».
Стармер також нагадав про підтримку Бернхема під час лідерської кампанії 2015 року та тісну співпрацю з ним, зокрема в рамках проекту Northern Powerhouse Rail. Він згадав спільну реакцію на трагічний інцидент в синагозі Манчестера минулого року, коли вони разом підтримували громаду. «Немає сумнівів у тому, що ми добре співпрацюємо, і він робить відмінну роботу», – підкреслив лідер партії.
Відповідаючи на звинувачення у блокуванні Бернхема з метою або уникнути конкуренції за лідерство, Стармер підкреслив, що це рішення було продиктоване прагненням сконцентрувати зусилля на пріоритетних виборах. Він нагадав, що два роки тому правила партії були змінені з метою заборонити непотрібні вибори.
Сам Бернхем, коментуючи ситуацію на заході у Манчестері, заявив: «Я не даю жодних коментарів. Я вже висловився і повернувся до своєї роботи – повністю зосереджений на виконанні обов’язків мера Великого Манчестера». На запитання, чи вважає він, що Стармер боїться його, відповів лаконічно: «Я працюю. Насолоджуюся своєю роботою».
На іншому заході у Манчестері Бернхем закликав членів Лейбористської партії: «Приїжджайте до Манчестера, оскільки нам потрібна ваша допомога під час виборчої кампанії. Манчестерська модель ґрунтується на єдності, тут ніколи не заохочується політика розбрату».
Серед депутатів Лейбористської партії думки щодо заборони Бернхему висуватися розділилися:
1. Одні висловили занепокоєння, вбачаючи у рішенні потенційну загрозу демократичному процесу й право місцевих виборців обирати кандидата.
2. Інші підтримали таке рішення, з огляду на небажання розкривати внутрішні розколи партії у публічній сфері та прагнення підтримати кандидатуру, яка б краще посилила позиції партії після очільника Стармера.
За інформацією, отриманою журналістом BBC Меттом Чорлі, співвідношення голосів щодо рішення становить приблизно два до одного на користь заборони, причому більшість погоджується, що позиція лідера партії посилилася завдяки останнім подіям. Деякі депутати висловили сумніви щодо рівня підтримки Бернхема серед колег по Палаті громад, ставлячи під питання, чи зумів би він набрати необхідну підтримку приблизно від 80 депутатів для запуску конкурсу на лідерство партії.
Серед критичних зауважень:
– Один член Кабінету надіслав повідомлення з сумнівом у тому, що драматичні події за останні дні завершилися б, якби Бернхем був обраний. Він питає: «Чи справді третє повернення Енді Бернхема настільки необхідне людству, щоб витрачати на це 5 мільйонів фунтів з бюджету?» І додає, що це переконує його у правильності рішення.
– Інші вказують на погіршення становища Стармера та дивуються, що сам лідер партії особисто брав участь у засіданні, де ухвалювалося рішення щодо Бернхема.
– Деякі депутати висловлюються більш різко, один називає Стармера «мертвим чоловіком», інший припускає його падіння вже у травні.
Лейбористка Недіа Уіттом, виступаючи на програмі BBC Radio 4 “Today”, висловилася проти заборони Бернхема, аргументуючи це тим, що місцеві члени партії повинні мати право самі обирати свого кандидата на заміщення вакантного місця ексдепутата Ендрю Гвінна. Вона наголосила:
– «Я та багато інших депутатів з різних фракцій партії вважають, що заборона на участь у виборах є проявом дріб’язкових фракційних інтриг і особистих розрахунків, які ставлять під ризик перемогу на виборах і можуть призвести до втрати округу на користь партії Reform».
– На запитання, чи Бернхему слід зосередитись на своїй роботі мера, вона чесно відповіла: «Давайте визнаємо, це не є причиною заборони».
Також вона підтримала лист, який ймовірно циркулює серед депутатів, в якому це рішення називають «відчуженим домовленим укладом». Уіттом підкреслила: «Наша лояльність – до Лейбористської партії, а не до деяких посадовців на верхівці, які руйнують партію, яку ми любимо».
Колишня заступниця лідера Лейбористської партії, Баронесса Харман, висловила легке здивування з приводу рішення Бернхема податися на вибори, враховуючи очевидність негативного результату. За її словами, було зрозуміло, що NEC підтримуватиме точку зору лідера партії, що підтверджено голосуванням з рахунком 8:1, і вважала б краще, якби Бернхем взагалі не подавав заявку.
Секретар з питань Шотландії Дуглас Александр, коментуючи ситуацію, погодився, що Недіа Уіттом має рацію щодо важливості найближчих місяців для Лейбористської партії, але захистив рішення NEC через загрозу з боку партії Reform, яка, на його думку, наразі перевищує витрати лейбористів у десять разів. Він наголосив:
– «Потрібно запитати себе, як це зробили члени NEC: де найкращі інтереси Лейбористської партії і чи зраділи б наші опоненти, якби ми влаштували внутрішню драму замість того, щоб зосередитись на боротьбі з партією Reform, Партією зелених, Шотландською національною партією (SNP) та Плайд Куомрі».
