Дональд Трамп відкрито заявив про свою зацікавленість у Ґренландії. Нещодавно він повідомив про нібито досягнуту «рамкову» угоду, спрямовану на посилення оборони острова. За його словами, угода передбачає також права на розробку рідкісноземельних мінералів.
Які природні ресурси має Ґренландія?
Вважається, що під ґрунтом острова знаходяться великі запаси нафти і природного газу. Крім того, Ґренландія є джерелом більшості сировини, вкрай важливої для електроніки, екологічно чистої енергетики, а також стратегічних і військових технологій. США активно прагнуть забезпечити собі доступ до цих ресурсів.
Загалом, на Ґренландії виявлено 25 із 34 мінералів, визначених Європейською комісією як «критично важливі сировинні матеріали». Серед них:
– графіт,
– ніобій,
– титан.
Про це йдеться у Геологічному огляді Данії та Ґренландії 2023 року.
Для американських політиків стратегічне значення острова виходить за рамки суто оборонних питань. Наприклад, сенатор-республіканець з Техасу Тед Круз на слуханнях у Сенаті минулого року зазначив, що Ґренландія володіє «величезними запасами рідкісноземельних елементів».
Іноді Трамп применшує значення природних багатств, натомість акцентуючи увагу на зростаючому впливі Росії та Китаю в регіоні, що, на його думку, виправдовує необхідність США конфіскувати контроль над островом. Він заявив на Всесвітньому економічному форумі в Давосі: «Мене цікавить Ґренландія заради безпеки — ні заради чогось іншого». Трамп підкреслив складність освоєння ресурсів у Арктиці: «Треба пробиватися на 25 футів углиб крізь лід. Це не те, чим займатиметься або захоче займатися багато людей».
Проте інтерес до природних багатств залишається вагомим чинником у політиці адміністрації, яка ставить економіку США в центр своєї геополітичної концепції та надає пріоритет боротьбі з домінуванням Китаю у сфері рідкісноземельних металів.
Згідно зі словами професора міжнародних відносин Університету Південної Каліфорнії Стівена Лемі, інтерес Трампа до контролю над Ґренландією «в першу чергу пов’язаний із доступом до цих ресурсів і блокуванням доступу Китаю».
Ще до другого президентського терміну Трампа США активізували співпрацю з Ґренландією, зокрема відновили роботу консульства у столиці острова, місті Нуук, у 2020 році, реагуючи на зростаючу військову активність Росії й Китаю в Арктиці.
Повернувшись до влади, близькі до Трампа союзники підкреслювали потенціал острова для комерційного розвитку, адже через потепління клімату розширюються морські шляхи й відкриваються нові можливості для освоєння рибних ресурсів та інших природних багатств. Особливу увагу приділяють енергетиці і критичним мінералам, які є пріоритетом для адміністрації з оборонних міркувань.
Зокрема, Майк Волтц, нинішній посол США при ООН і колишній радник із національної безпеки Трампа, минулого року звертався до американських військових, розміщених на Ґренландії, з такими словами:
– «Це питання морських шляхів»
– «Це питання енергетики»
– «Це питання рибного господарства»
– «І, звісно, це ваша місія — охороняти нас, стежити за космосом, контролювати наших супротивників і забезпечувати спокій американців у їхніх домівках щодня».
Губернатор Луїзіани Джефф Лендрі заявив CNBC, що Трамп — «бізнес-президент», який вважає Ґренландію «суттєвим торговим партнером».
Упродовж літа адміністрація Трампа дала зелене світло проекту американської компанії з розробки корисних копалин на острові, забезпечивши $120 млн (близько £90 млн) фінансування через Експортно-імпортний банк США.
Ця угода стала частиною ширших домовленостей з Австралією, Японією та приватним сектором, спрямованих на гарантування американського доступу до ланцюжків постачання і виробництва рідкісноземельних металів, які наразі переважно контролюються Китаєм.
Патрік Шредер, старший науковий співробітник Chatham House, відзначив, що масштаб критичних мінеральних ресурсів Ґренландії може «змінити ситуацію» для США, дозволяючи знизити залежність від Китаю — пріоритет, що стоїть перед адміністрацією.
Водночас критики амбіцій Трампа щодо острова сумніваються, що контроль США є необхідним для доступу до ресурсів. Аналітики попереджають, що їхня розробка пов’язана з численними труднощами.
Головні перешкоди включають:
– високу вартість видобутку,
– суворі кліматичні умови,
– відсутність розвиненої інфраструктури,
– малі можливості місцевої робочої сили.
За словами Лемі, наразі на острові діють лише два промислові родовища, хоча дозволи на геологічне дослідження оформлені на 100 блоків.
Міккель Рунге Олесен, старший науковий співробітник Данського інституту міжнародних досліджень, зауважив: «Ґренландія довго намагається залучити іноземні інвестиції у гірничодобувний сектор, але без особливого успіху через нерентабельність бізнесу. Дійсно, тут є величезні поклади різних мінералів, однак їх добування вимагає значних затрат».
Проте директор Центру полярних спостережень і моделювання професор Ендрю Шеперд зазначив, що стрімке танення кригових покривів полегшує цей процес, відкриваючи нові площі порід і утворюючи річкові потоки.
Він розповів BBC: «Традиційно проведення польових досліджень було дуже складним через відсутність енергопостачання у віддалених районах. З таненням льодовиків з’являється потенціал для гідроенергетики в тих зонах, де оголюється земля, що створює нові перспективи».
Дженніфер Спенс, директор Арктичної ініціативи Гарвардської школи Кеннеді, підкреслила, що в сфері гірничодобування на Ґренландії поки що йдеться переважно про потенціал.
Разом із тим вона вважає, що ключовими чинниками, які приваблюють Трампа, є стратегічне розташування острова на торгових маршрутах і наявність рідкісноземельних металів.
«Логіка полягає в тому, що тут існує імператив національної безпеки», — зазначила Спенс. «Особисто я вважаю, що це більше економічний інтерес».
Додаткові матеріали підготувала Наталі Шерман.
